Марко повернувся додому. Зайшов і очі на лоба: ані дружини, ані сина-пупсика, як у воду канули. Тривога пробігла по його внутрішній «червоній кнопці». Щось не те! Як справжній детектив зі Сміли, рішучий Марко попрямував до сусідки може, вона щось знає? І ось тут квест отримав неочікуваний поворот: саме Маркова сусідка Лєся виходить з підїзду, притримуючи на руках малого Назарчика.
Як виявилося, Маркова дружина залишила сина на Лєсі, а сама як вітер помчала «у важливих справах».
Марко мав певний досвід у зміні підгузків, але все одно гризся, що ж такого могло статися, що Настуня так зірвалася з місця. Та дякувати їй за одне поставила йому борщ із пампушками в мікрохвильову, аби не помер з голоду в цій драми.
Час тягнувся, як жуйка пів години, година, дві, вже пята година вечора а від Настуні ні слуху, ні духу. Марко без упину набирав її на телефон: «Спіймай, Настю, мій дзвінок!» Телефон не відповідав. З кожною хвилиною неспокій зростав, і тільки Назарчик муркотів у колисці наче нічого й не сталося.
Нарешті, коли вже навіть підгузки почали дражнити нерви, Назарчик заснув. Марко лишився наодинці з власними думками і переживаннями, як домашній борщ з пельменями трохи сумний, але їстівний.
Раптом дзвонить телефон! У Марка розгорілися очі, ніби на канікули відпустили: «Настюню, де ти, що сталося? Чому не береш слухавку?» А у відповідь тиша і таємниця. Настуня ухиляється від відповідей і зрештою сповіщає: мовляв, повертатися не збирається і надалі Назарчик буде жити з ним. «Ти сам тепер тато й мама», сказала багатозначно і кинула слухавку.
Марко стояв із телефоном у руці й кліпав очима, наче в нього перед носом обід забрали. Чи, може, це жарт під стільчиком, чи якась нова реальність? Ось так несподівано Марко приміряв на себе одразу дві головні ролі сімейної трагікомедії тата і мами в одній особі, і вже розмірковував, з чого почати: з борщу чи з колискової.
Тисни «Подобається» і отримуй найкращі пости у Facebook ↓
