Микола стояв біля дверей, блідий, як крейда, з темним, майже грізним поглядом. Руки йому були стиснуті на дверній рамі, а плечі тремтіли не від холоду, а від люті, яка його охопила.
Що тут відбувається? його голос, низький і тяжкий, розрізав повітря в кімнаті.
Оксана відчула, як серце їй стиснулося. Вона любила його, але в той же момент боялася цієї миті. Не хотіла вірити, що саме чоловік, який її врятував, опинився перед вибором між нею і власною матірю.
Наталя підняла погляд із навмисним спокоєм, ніби акторка, яка тримає ситуацію під контролем.
Відбувається те, сину, що я намагаюся врятувати твоє життя. Зупинися на хвилинку і задумайся: що ти робиш з цією дівчиною? За три місяці ти витратив на неї більше, ніж на себе за минулий рік.
Мамо Микола на мить заплющив очі, ніби намагаючись приборкати гнів. Я ж казав тобі, що Оксана не примха. Вона жінка, яку я люблю.
Любов? Наталя вибухнула холодним сміхом. Любов не знаходиться біля смітників. Вона звідти, Миколо! Ти уявляєш, що це значить для нашої репутації?
Оксана відчула, як щоки їй розпечені. Хотілося відповісти, закричати, але невидима рука ніби стискала їй груди. Замість слів очі наповнилися сльозами.
Микола зробив крок уперед, наближаючись до матері.
Ти знаєш, звідки я її взяв? Так, біля смітника. Але чи знаєш, чому вона там була? Не заради себе заради хворої старезної жінки, якій нічого було їсти. Але тобі легше бачити бруд, ніж доброту.
Доброта рахунків не сплачує, різко відповіла Наталя. І не забувай, що такий чоловік, як ти, може мати будь-яку жінку.
Так, сказав він твердо. І я обрав Оксану.
Між ними повисла гостра тиша.
Оксана нарешті знайшла голос:
Микола, тобі не обовязково
Ні, перебив він її мяко. Вона має знати правду.
Наталя схрестила руки, наче суддя, який чекає останнього слова від підсудного.
Правда проста, мамо: ти віриш, що любов вимірюється родоводом і статком. А я що вона вимірюється моментами, коли хтось лишається з тобою, навіть коли в тебе немає нічого.
Оксана дивилася на нього, відчуваючи, як комок у горлі розчиняється.
Коли ми зустрілися, продовжив Микола, вона могла мене відштовхнути. І намагалася. Знав
