Мені 45 років. Я більше не приймаю гостей у своєму домі
Деякі люди, коли приходять у гості, забувають, що вони гості. Вони поводяться невиховано, дають непрохані поради й не поспішають додому.
Колись я була дуже гостинною людиною, але швидко змінила свою думку. Переступивши поріг сорока років, я припинила запрошувати гостей у свою квартиру. Навіщо воно мені? Це виснажливо мати таких гостей.
Останній день народження я святкувала у ресторанчику в Києві. Мені це дуже сподобалося тепер завжди так буду робити. Зараз поясню, чому саме.
Організувати застілля вдома недешеве задоволення. На звичайну вечерю треба витратити чималу суму в гривнях, а якщо це ще й свято, то й поготів. Гості приходять із простими подарунками зараз час нелегкий, всі економлять. Потім сидять до пізньої ночі. Мені хочеться відпочити, а не перемивати гору посуду і прибирати до ранку.
Я ні на кого більше не чекаю у своєму житлі. Прибираю й готую саме тоді, коли мені зручно. У ті роки, коли я влаштовувала святкові вечори вдома, відчувала лише втому й смуток після всього. Тепер же після свят у мене є час спокійно прийняти душ і лягти раніше спати.
Я маю багато вільного часу й використовую його з розумом. Друзі можуть заскочити на чай, але я не переживаю, якщо не маю нічого до чаю. Тепер я спокійно кажу, що думаю. Якщо хочу тиші прямо натякаю на двері. Можливо, це виглядає не надто мило, але я більше не переймаюся цим. Для мене головне свій власний комфорт.
Цікаві найбільше ті люди, які самі люблять сидіти у когось у гостях, проте до себе не кличуть ніколи. Їм простіше відпочивати в чиємусь домі, не обтяжуючи себе прибиранням і готуванням.
А ти приймаєш гостей? Можеш назвати себе гостинною людиною?
