Чоловік 45 років забув про мій день народження 27 лютого і саме в цей день подався на рибалку з друзями: поки його не було, я влаштувала такий «фокус», що тепер він уже точно більше цю дату не забуде
Мій чоловік, Сергій, з роками набув одному йому притаманної навички памятати всі дати, повязані з олією для двигуна, графіком відкриття рибальського сезону на Десні та іменинами сусідської кішки Кузі. А от коли в мене день народження тут у нього суцільний провал памяті, причому, здається, вже хронічний.
Зазвичай я, мов справжній штабний командир, прокладала йому маршрут: дбайливо підсовувала записочки на дзеркало, по-дружньому натякала під час вечері або влаштовувала строгий допит з пристрастю. Та цього року, на своє сорок пятиріччя, захотіла бодай раз відчути себе не начальником штабу, а королевою без палацу супернагадувань.
У пятницю зранку Сергій метлявся по квартирі, розшукуючи свої гарячо улюблені спінінги й відро для риби.
Оксанко, не бачила мого термоса? Хлопці підганяють! Поки йде клёв, мушу добувати. Повернуся в неділю, на звязку не буду ти ж знаєш як на природі з тим інтернетом.
Цмокнув у щоку навіть не придивившись і розчинився за дверима.
Не сумуй! Купи, чого душа бажає!
Я подивилась на календар з датою, спеціально підкресленою жирним червоним маркером: ювілей, між іншим! Дарма, що Сергій саме цей день обрав для свого виїзду.
Спочатку образа тихо вилізла на поверхню. Потім, як годиться справжній українці, зявився льодяний спокій і чіткий план помсти мясцею майстер-клас для чоловіка-памятуни чужих дат. Коли він повернеться, то точно більше не забуде, що 27 лютого це не просто кінець зими.
Секрет у Сергія був свій маленький сейф під ліжком, у якому він збирав гривні на мотор для човна. Думка про те, що його Оксанка коду, звісно, не знає, була, мабуть, останньою його ілюзією. Я відкрила ту фінансову скриню і гостро задумалася.
Майже триста тисяч гривень. Дивлюся на стопку чую, як до мене заходить весна.
Вихідні я відсвяткувала так, що самі київські ресторани обзаздрили б. Замовила найкращий кейтеринг, всю компанію подружок запросила до себе на гостини. Квіти, шампанське в холодильнику гуркотало веселим лунким дзвоном, ніч пролетіла в сміху-гомоні. Наступного дня вечеря в ресторані на Подолі з краєвидом на Київ і десерт, який мені пекла сама власниця закладу. Далі спа-салон, тайський масаж, і брошка-калина, на яку давно заглядалася, але ніяк не наважувалася собі дозволити.
І от увечері неділі Сергій повертається щасливий, з відром риби й запахом багаття у волоссі.
Ось, тримай, риболовля видалася на Славу!
Заходить до вітальні а там: невимиті бокали, букети квітів, пакети з Каштану, Весни та Всі.Свої по кутах, а на столі одна порожня пляшка від шампанського чекає пояснень.
А що тут відбувалося? Хтось заходив?
Були, кажу я спокійно. Я сама. У мене ж був день народження, якщо ти раптом забув. Мені взагалі-то сорок пять.
Наче окропом облили. Спочатку кліпав, потім зірвався до кабінету а там сейф із відчиненими дверцятами.
Де мої гроші? Там же була вся заначка на мотор!
От на все й пішло, спокійно пояснила я, показавши рукою на веселощі.
Все витратила?! Оксанко, я ж два роки ті копійки збирав
А я двадцять пять років терпіла, зазначила я іронічно. Зате тепер у сімї зявилася памятка на все життя. Хоч на холодильник вішай.
Сергій сумно покосився на свою відро з рибою й не знайшов, що сказати.
З тих пір новий мотор він збирає по гривні ледве не з анекдотів, а у телефоні будильник під кожну важливу сімейну дату: за місяць, за тиждень, за день. Деякі уроки, знаєте, обходяться не дешево. Але цей засів у його голові, мабуть, назавжди.
