Мій друг, сорок дві роки, нарешті знайшов собі дружину. Каже вона чудова господиня, майстерно прибирає й готує так, що пальчики оближеш, і для нього цього цілком достатньо.
Я знаю Дмитра ще з дитинства. Ми росли в одному дворі старої багатоповерхівки на Оболоні, і завжди трималися разом. Підлітками ми любили ввечері збиратися компанією, йти на Хрещатик чи гуляти біля Річкового вокзалу хто по морозивку, хто посидіти на лавці, поговорити. Дівчат тоді сприймали якось невибагливо більше цікавило, як поводяться друзі, адже не хотілося перед ними втратити гідності.
Пізніше я пішов до війська. Дмитру пощастило відмовитися служити. Коли повернувся додому, влаштувався на роботу, потім одружився. Десять років прожили з дружиною разом, двоє діток син і донька. Але згодом відчули: ми чужі люди. Сварки, непорозуміння, і зрозуміли далі разом жити не варто. Тож розійшлися.
Два роки потому, вже вільний чоловік, я випадково зустрів Дмитра на Андріївському узвозі. Не впізнав би дуже змінився, піднабрав зайвого, погляд невеселий.
Ми присіли у маленькій кавярні розговорилися. Дмитро теж виявився розлученим, шукав нову жінку. Минув ще рік я сам зустрів Оксану, ми побралися.
Та невдовзі знову ненароком бачу Дмитра. Виявилося, що він теж одружився. Але його нова дружина мені не сподобалася дуже повна, не особливо привітна.
Що тебе привабило в ній? несміливо поцікавився я.
Дмитро усміхнувся і відповів: Вона прекрасно прибирає, готує борщ і вареники, як у дитинстві! А ще дає мені спокій. Я можу спокійно сидіти з пляшкою Оболоні й дивитися футбол, або вийти з друзями на матч. Вона ідеальна нічого мені не забороняє.
Я здивовано закліпав очима. Адже для мене дружина це передусім людина, з якою я хочу бути однією цілою. Хоча, звісно, чудово, коли жінка вміє облаштувати побут, але головне кохання й взаєморозуміння. Я хочу з коханою жити в унісон, мріяти разом, розуміти одне одного без слів. Дуже цінно, коли у подружжя є спільні захоплення. Нерідко ми з Оксаною разом готуємо чи прибираємо квартиру це зближує більше за будь-які слова.
Адже коли двоє крутять педалі одного велосипеда в одному напрямку у них значно більше шансів щасливо доїхати до фінішу.
А ти погоджуєшся зі мною?
