Знаєш, я колись теж думала, що треба виходити заміж раз і на все життя, як казали наші бабусі. Але тепер упевнена: навіщо витрачати своє життя на людину, яка тебе зовсім не цінує і не показує навіть елементарної турботи? Правда, мирно розійтися виходить не завжди, і діти, звісно, найбільше переживають таке.
Мій перший чоловік, на жаль, пішов до іншої, залишивши мене з немовлям на руках. Просто сказав: Ти мені більше не цікава. Ми жили разом шість років, усе було, як у всіх і добре, і сварки траплялися. Але після народження сина він просто ніби підмінився: став постійно сердитий, чіплявся до дрібниць, цілими вечорами пропадав десь із друзями. Я ще сподівалася, що це пройде, але потім він якось спокійно зібрав речі і пішов.
Я залишилась з однорічним маленьким сином і розгубленою душею. Думала, що все життя закінчилося, але час минав, і я потроху піднімалася. Десь пів року тому познайомилася з другим чоловіком його звати Тарас. Оце справді чудовий чоловік, справжній українець із доброю душею. Він як побачив, скільки мені доводиться крутитися з дитиною одна, завжди намагався допомогти.
Ось після другої зустрічі проводить мене додому й каже: Може, зайдемо в магазин, купимо тобі щось корисне? Сам купив сину кілька іграшок і трохи продуктів. Мені тоді аж ніяково стало не звикла брати допомогу. Але він не тому, щоб похвалитись, а щиро хотів підтримати мене. Потім я й сама попросила Тараса принести трохи мяса давно вже собі не дозволяла. Кожна копійка йшла на виплату кредиту за квартиру в Києві, яку ми брали з першим чоловіком, та на необхідні продукти. Як тоді боялась того кредиту, а разом ніби воно все здавалось простіше! Та, як бачиш, вийшло зовсім по-іншому.
А коли Тарас сказав: Іра, бери в магазині все, що хочеш, я реально просльозилась. До того ж часу ніхто мені так не допомагав! Я брала тільки найнеобхідніше, навіть не думала про солодощі чи фрукти. А Тарас все одно поклав у кошик цукорки й мандаринки. Після того ще приніс до хати дві великі торбини з продуктами.
Ми почали зустрічатися регулярно, і я з кожним днем ще більше переконувалась він надійний, добрий, справжній Чоловік. Йому реально було не все одно і за мене, і за мого сина. Невдовзі ми одружилися. Зараз живемо разом, і він чудовий чоловік та гарний батько.
Знаєш, я зрозуміла головне: не слова і порожні обіцянки, а реальні вчинки значать у стосунках більше за все. Коли чоловік тебе дійсно любить, піклується, то й ти сама розцвітаєш і відчуваєш себе захищеною. Я дуже щаслива з Тарасом. Відчуваю, що можу жити далі спокійно, знаючи, хто поруч.
Отож, щастя це відчуття безпеки й тепла поруч. А не діаманти чи апартаменти на Печерську. Наша Ірина дійсно знайшла своє щастя з Тарасом! Більшість жінок не мріють про розкіш, а просто хочуть, щоб їх цінували й підтримували по-людськи.
Бережи себе і вибирай свою долю серцем. Нехай любов буде міцною, як українська родина!
