Мій свекор лишився без слів, коли побачив, як ми живемо.
Я познайомилася з Ігорем на весіллі у спільних друзів. Переїхала я зі свого села до Києва і швиденько знайшла роботу. Якщо чесно, я була така щаслива, що нарешті вирвалася з глушини просто небо у клітинку! Наші стосунки закрутилися, як вітер на Дніпрі, і за рік у нас народилася донечка.
Але потім усе перевернулося догори дриґом.
Чого це наша донька білява з голубими очима, якщо і ти, і я темноволосі? питає Ігор.
Та, коханий, вона ж вся в твого батька. Ось подивися одне обличчя!
Не вигадуй. Дитина має бути схожа на батьків, а не на всіх родичів поспіль. А моя мама вже впевнена, що то не моя дитина.
Скажу чесно, Світлана Степанівна мене з самого початку терпіти не могла. Вважала, що я не люблю її сина, а просто мрію чкурнути в місто. Але от тато Ігоря, пан Олександр, людина золота. Він давно розлучився з колишньою дружиною, має вже нову родину, але про Ігоря не забув завжди на зв’язку.
Як водиться в нашій драмі, Ігор зненацька привів в домівку іншу жінку. Сказав прямо: Збирай свої манатки й забирайся. Було, як то кажуть, не до сміху.
Додому повертатися ті ще перспективи: батьки мене з малечею не приймали. Зателефонувала подрузі на кілька днів прихистила. А далі я знімала крихітну кімнатку у службовій хрущовці десь на лівому березі і жила там з донькою грошей обмаль, доживали на хлібі й кефірі.
Одного дня заходжу до магазину, чую позаду знайомий голос:
Дівчата, куди це ви пропали? Я навіть у село їздив вас шукати! це був пан Олександр.
Доброго дня… ледве видушила з себе і всміхнулась.
Я знаю, що накоїв Ігор виправдань йому нема. Він із своєю мамою обидва однакові Де ви зараз?
Знімаємо кімнату.
То таке… Поспішаю, мушу бігти. Але як повернуся, вирішимо квартирне питання! Нате, ось це тримайте повинно вистачити на пару тижнів, витягнув конвертик.
У мене посвітіло на душі хоч буде за що купити молока й каші малечі.
Пан Олександр зявився раніше, ніж обіцяв, і зайшов до нас у гості. Те, що він побачив, привело його у справжній шок. Додому ми йти не могли його нова дружина була проти. Зате він придумав інше: взяв свої заощадження в гривнях, купив нам двокімнатну квартиру під Києвом і записав її на внучку. Я відмовлялася від такого подарунку, але він не поступився зробив це для своєї онуки.
Минув місяць, і ми з донечкою вже господарювали у нових стінах. Свекор навіть сам меблі підвіз і необхідну техніку встановив.
Не поспішай одразу записувати доньку в садочок вона потребує мами. А я допомагатиму, не хвилюйся. Навіть жінка моя заспокоїлась і хоче побачити внучку.
Дякую вам безмежно!
Не ридай, люба. Якщо щось трапиться, звертайся не відмовлю. З часом усе стане на свої місця побачиш.
Я щаслива, що моя донька має такого дідуся, навіть якщо з татом не пощастило. Він зробив для нас усе, що міг.
Роки минули. Я вдруге вийшла заміж, але свекра ніколи не забувала завжди раді бачити його в нашій хаті й самі в гості не раз їздимо.
