Ти знаєш, мій син довго не міг знайти для себе ту справжню дівчину, з якою хотів би створити сімю, але я ніколи не втручалася і не навязувала своїх порад. Уже після тридцяти, нарешті привів до нас Домніку, і, чесно скажу, він був у захваті від неї.
Майже щодня я чула від нього: Мамо, Домніка така добра, така щира і дуже гарна!. Ну, видно, кохав по-справжньому. І мені вона подобалась от правда, за серцем стала ще з першої зустрічі. Син з захопленням розказував мені й друзям про її доброту, про те, яка вона господиня і як вони разом щасливі. Недивно, що він так швидко наважився зробити їй пропозицію. Як мама, я підтримала ти ж знаєш мене.
Організувати весілля виявилось складно, але мої подруги допомагали, як могли. А батьки Домніки, до речі, чудові люди ми відразу знайшли спільну мову, все йшло наче по маслу. Спочатку так і було любов, розуміння, а потім усе змінилося. Почали сваритися, щось не ладналося. Я пробувала себе заспокоїти, мовляв, перший рік у шлюбі завжди випробування, перетерплять, все налагодиться. Але хвилюватися почала ще більше, тому що дуже хотіла, щоб їхня сімя була міцною, щасливою.
А потім одна ситуація взагалі вибила мене з колії. Пізно ввечері син прийшов до мене з валізою. Каже: «Мамо, Домніка вигнала мене з дому, я тепер нікуди піти». Залишився в мене на кілька днів і жодного разу Домніка навіть не намагалася поговорити чи помиритися. І це постійно повторювалося: сварка син вдома.
А одного дня Домніка сказала, що чекає дитину. Я вирішила поговорити з ними, дати якусь пораду із досвіду, щоби якось налагодити стосунки. Вийшло навпаки: наче ще більше все заплуталось. Почали сваритися частіше, син майже постійно ночував у мене, і я бачила, як йому важко. Він зовсім змінився, розчарування на обличчі, радість зникла не той хлопець, що був колись.
Дивитись на це все я вже не могла, тому сказала синові: добре подумай, чи варто триматися за цей шлюб. Я знала, що з нього вийде гарний тато, навіть як житиме окремо. Десь через кілька тижнів він таки подав заяву на розлучення у суд і заплатив державне мито у 3000 гривень.
За короткий час Домніка прийшла до мене додому. Просила, щоб я поговорила із сином, аби він передумав і забрав документи, адже вона не хоче руйнувати родину. Я не раз радила берегти свою сімю, бо кожен розлучення це біль, особливо для дитини. Ходили чутки серед знайомих, що я втручаюся, збираю людей аби вплинути на сина, хоча такого не було.
Ну і тепер сиджу, думаю: може, не варто було підштовхувати сина до розлучення Його дружина мене зовсім не сприймає, а він і сам ніби віддаляється. Може, вони досі кохають одне одного? Життя окремо це погано, але й разом їм не було щасливо От так живемо.
