Моя мама завжди була на боці мого вітча. Одного дня я більше не витримав і вирішив покласти край усім стражданням.
Довгі роки я жив з мамою та молодшою сестрою Оленкою. Бабуся Марія, що мешкала неподалік, часто приходила в гості. Про свого біологічного батька я вже нічого не памятаю, а про батька Оленки, на жаль, знаю.
Спочатку вітчо Володимир ставився до мене добре, а потім, коли я оселився в будинку, він і моя мати ніби забули про моє існування. Він часто піднімав руку на мене. Я плакав, та не хотів розповісти мамі. Поки вона самостійно не побачила, як він мене бє.
Між мамою та Володимиром стала сварка, і він назавжди зник з нашого життя. Тоді ми залишилися лише втроє і нарешті були щасливі. Бабуся Марія часто доглядала Оленку. Після закінчення школи я вступив до Київського національного університету, хоча мріяв навчатися за кордоном. Родина була важливіша, ніж подорожі.
Одного вечора мама запропонувала продати наші дві квартири нашу та бабусину і купити тримісний будинок, щоб усі жили разом. Ми погодилися, і вже незабаром переїхали. У новій оселі я отримав власну кімнату, Оленка жила з бабусею, а мама у третій. Усі були задоволені.
Там мама познайомилася з нашим сусідом Пимом, який був у тому ж віці, що і вона, і вже розлучений. З того часу він приділив їй увагу, і вона наче розквітла.
Пізніше мама запросила до дому мого дядька Олега. Він захотів здати свою квартиру. Все здавалося нормальним, доки він не почав ображати нас, особливо мене. Часті розбіжності вразили мене, а мама завжди стояла на його боці.
Я відчував себе дуже незручно, тому вирішив переїхати в інше місто для навчання. Мені це не шкодило, а мама, здається, полегшилася, бо більше не мусила вибирати між мною і дядьком Олегом. Проте я не відчув полегшення. Як можна замінити свою дитину іншим чоловіком?
Тепер я розумію, що справжня сила у вмілому захисті власних кордонів і в повазі до себе, а не в тому, щоб піддаватися чужим маніпуляціям. Це урок, який варто запамятати на все життя.
