Моя мати, Олена, була подругою одного одруженого чоловіка, від якого я і народився. З дитинства нашої родини не було постійної оселі ми постійно переїжджали, орендували квартири в Києві, Дніпрі, Харкові. Коли мені виповнилося пять, Олена познайомилася з новим чоловіком і захотіла залишитися з ним, проте він поставив умову: візьме її лише якщо вона не матиме дітей. Олена, мов крихка лялька, швидко віддала мене іншому, принісши мене до свого батька, Віктора, і передала всі документи. Вона постукає в двері його квартири, почувши скрип замка, і, схопивши сумку, втекла. Я залишився стояти, а двері розчинив Віктор, здивовано подивившись на незнайомого хлопця. Він миттєво зрозумів, хто я, і пустив мене в дім.
Його дружина, Ірина, прийняла мене з теплотою, як свою донечку Марічку та сина Андрійка. Спочатку Віктор хотів віддати мене в дитячу будку, але Ірина не дозволила, сказавши, що я нічого не зробив і заслуговую на захист. Вона була немов свята ікона для нас. Я спочатку чекав, що моя біологічна мати повернеться, та з часом почав називати Ірину мамою.
Віктор не відчував нічого до своїх дітей, включно зі мною. Він вважав мене зайвим клопотом, проте продовжував платити за наші потреби, як і за решту родини. Справжнім деспотом він був: коли повертався додому, ми сховалися в дитячій кімнаті, намагаючись не потрапити до його погляду. Ірина не могла залишити його, бо він вважав дітей своїм надбанням і не віддав би їх нікому. Вона навчилася уникати його гніву, під час спалаху люті притискала наші плечі, захищала нас від крику та криків. У будинку панувала тиша ми знали розклад, не турбували батька, а мати дарувала нам любов і ласку вдвічі.
Лікар з міста Львова поділився «хитрістю», яка повертає чіткий зір. Коли Віктор нарешті покинув дім, залишивши Ірину з нашою молодою коханкою, ми вдихнули полегшення. На той момент ми вже майже дорослі сестра Олена і брат Пилип закінчували середню школу. Ми були ровесниками, і я готувався до ЗНО. Троє випускників допомагали один одному у підготовці, підтягуючи предмети. Кожен мріяв потрапити до престижного вищого навчального закладу. Хоча Віктор не був ласкавим, він обіцяв оплатити навчання і дотримався слова. Ми закінчили університети, отримавши спеціальності, про які мріяли.
Потім настав жорстокий поворот: наш батько помер, залишивши щедре спадкоємство. Його остання коханка нічого не отримала вона не встигла його вийти заміж. Ми стали повноправними власниками його фірми та гривневих рахунків. Бізнес розквітав, і настав час відкривати новий філіал за кордоном, у Португалії. Я вирішив, що саме я очолю цей підрозділ. Я запропонував взяти з собою нашу маму вона, як ніхто інший, заслуговувала поїхати в теплий край. Сестра Олена та брат Пилип підтримали мене.
Тоді, коли ми вже зібрали валізи, раптом зявилась моя біологічна мати. Я впізнав її одразу дитяча память зафіксувала її образ назавжди. Вона, ніби після довгої відсутності, зізналася: «Сину, я твоя справжня мати! Хіба ти мене забув? Ти вже виріс, а я так сумувала і хвилювалася, як ти живеш. Давай нарешті будемо разом!»
Я, розлючений її нахабством, відповів: «Звісно, я памятаю, як ти втекла, залишивши мене самого в дверях. Ти не моя мати. Моя мама зараз їхде зі мною, а тебе я навіть не хочу знати». Я повернувся і пішов, не шкодуючи ні хвилини.
Моя мати та, що не побоялася взяти дитину свого чоловіка від чужої жінки, виховуючи мене в любові та ласці. Вона сиділа зі мною, коли я був хворий, була поруч, коли моє перше кохання розбило серце, заспокоювала після сварок із друзями, навчала, прощає дурниці, терпіла підлі тиски підлітка, ніколи не нагадувала, що я не її кровний син. Для неї я став сином, а я її мамою! Іншої немає.
Ми виїхали разом до Португалії. Там я познайомився зі своєю майбутньою дружиною, яку моя мати одразу прийняла, і між ними завязали теплі стосунки. Олена не стала на заваді моєму особистому життю, навпаки, сміливо влаштувала своє щастя зустріла доброго чоловіка, і я лише підтримував її. Вона заслужила спокій і радість. Тепер мати часто подорожує, часто навідає своїх дітей і онуків. Я дивлюсь у її щасливі очі і розумію я радий, що вона є в моєму житті. Вона мій ангелохорець!
