Привіт, друже! Хочу розказати тобі про те, що сталося в моєму житті, і, чесно кажучи, це звучить досить заплутано.
Моя тітка Тетяна залишила мені будинок у селі біля Києва, а батьки одразу проти. Вони наполягають, щоб я продала його, віддала їм гроші і лишила собі лише частину. Твердять, що я навіть права на цей дім не маю.
Знаєш, іноді найрідніші люди можуть стати ворогами. Мені здається, що батьки просто мене не люблять. Часто думаю, що вони не справжня сімя. А ось моя молодша сестра Маруся навпаки, я її люблю. Ми зовсім різні: я спокійна, вона енергійна, і мені не подобається її характер, хоча батьки її завжди підносили як приклад.
У мене ще була сестричка Зоряна, яка лише восьмий клас закінчила, постійно грубить старшим і зовсім не турбується про себе. Я вже не знаю, кого вчити. Хоч я була найстаршою в сімї, Зоряна купувала нові сукні, а я носила вживані, які вона вже не хотіла.
Ніхто не вірив, що ми сестри. Я була ввічлива і охайна, вона груба і безмежна. Тільки моя тітка Тетяна, сестра мого батька, мене любила. Вона не мала власних дітей, тому доглядала мене, і, якщо чесно, була мені ближче, ніж батьки і сестра. Ми багато часу проводили разом, і вона навчила мене всьому, чим я зараз користуюсь. Я почувався у ній як у другій мамі і не хотів повертатися додому.
Тепер я можу сказати, що саме тітка виховувала мене. Вона була майстринею шиття і передала мені цю пристрасть. Тетяна була важко хвора, тому не планувала створювати свою сімю. Коли я закінчив школу, вона пішла з життя, залишивши мені свій маленький будинок.
Хоч це й не зняло болю втрати коханої людини, спадок став для мене, ніби подарунок долі. Нарешті зявилась можливість вийти з того вузького кола і жити спокійно. Єдине, що мене турбувало, це те, що батько вважає себе прямим спадкоємцем цього будинку. Я вже передчував великий скандал.
Мої побоювання збулись, коли батьки і Зоряна дізналися про усе. Вони захотіли, щоб я продала дім, віддала їм гроші і залишила собі лише частинку. Твердять, ніби я нічого не маю права на цю справу.
Коли зрозуміли, що їхні аргументи на мене не діють, вони почали впадати в жалобу, нагадуючи, що ми родина. Тепер вони згадують про сімейні звязки.
Я ж вирішив: так, я продам будинок, але лише, щоб купити новий осередок якомога далі від них. Навіть якщо вони будуть тиснути, я не скажу їм свою нову адресу. Я заслуговую щасливого життя без їхньої втручаності.
Тому планую швидко завершити це питання і розпочати нове життя. Сподіваюся, ти зрозумієш мене. Дякую, що вислухав.



