Оксана летіла до свого коханого, немов на крилах. Нарешті її син Тарас закінчив школу й вступив до університету. Тепер вона з чоловіком зможуть бути разом без перешкод.
Відправивши сина до Києва, вона того ж дня купила квиток на маршрутку й поїхала до Андрія. Вони були одружені всього три роки, але знали одне одного, здавалося, від початку часів.
Їхня історія кохання була нерівною — почали складно, пережили кризи, але тепер, здавалося, доля підморгувала їм усмішкою. Принаймні, Оксана в це вірила.
Познайомилися вони у Львові восени. Тоді вона ще тільки відходила від розлучення з першим чоловіком і не поспішала з новими стосунками. Аж поки не зустріла Андрія. Навіть з ним вагалася, але він довів, що не схожий на її колишнього Руслана.
Півроку побачень, потім — спільне життя. Андрій переїхав до неї, бо його однокімнатна «хрущовка» для трьох була замала. У Оксани був син, дев’ятирічний Тарасик. Хлопець як хлопець, але з вітчимом знайшов спільну мову не відразу.
Після трьох років разом Андрій почав згадувати про шлюб, але його Оксанка й слухати не хотіла. На її думку, штампи в паспорті — пережиток. Від зради вони все одно не рятують, ні чоловіка, ні жінку.
Їй і так було добре. Навіщо щось міняти?
Андрій спершу погоджувався, але потім вирішив: так більше не може. Він хотів називати її дружиною не лише в думках. Дійшло до ультиматуму: або весілля, або розставання.
Оксана обурилася та вибрала розлучення. Так вони і розійшлися на піврок.
За цей час Андрій перебрався до Івано-Франківська, де старий друг запропонував йому вигідну посаду. Додому навідувався рідко — хіба що до батьків раз на два місяці. І саме під час однієї з таких поїздок знову побачив Оксану.
Вона гуляла парком, виглядала безтурботною та щасливою… доки їхні погляди не зустрілися. В її очах він прочитав те саме, що й у себе в душі: вона його досі любить. І приховувати це не вміла.
Вони знову почали бачитися, але тепер — на відстані. Іноді вона приїжджала до нього, іноді він до неї. Кожна зустріч була наповнена теплом і пристрастю.
Бачилися раз на місяць, рідше — два. Андрій не раз запрошував її переїхати. Встиг купити двокімнатну квартиру, хоч і з іпотекою.
Оксана теж мріяла про це, але життя заважало: син-підліток потребував уваги, мати хворіла — потрібен був догляд. Два роки вона вихаАле тепер, коли Тарас став студентом, а мама видужала, Оксана нарешті зібрала речі, взяла свою улюблену кицю Муську і поїхала до Андрія назавжди, бо зрозуміла — щастя варте того, щоб за нього боротися.
