**Щоденник Ольги**
Прокинулася від запаху смаженого сала і дивного дзвінку. У кімнаті було темно, але за стіною брязкали каструлі.
О шостій ранку, серйозно? прошепотіла і накинула халат.
На кухні у червоному фартусі з написом «Королева варива» стояла свекруха Тетяна Іванівна. Співаючи «Чорні брови, карі очі», вона майстерно перевертала деруни.
Доброго ранку, Оленко! весело промовила, не обертаючись. Вирішила здивувати вас смачною їжею! Домашні деруни, як любить Андрійко!
Андрій спить, спробувала посміхнутися Ольга. І я теж. Сьогодні ж неділя.
Та годі тобі, доню! Хто рано встає тому Бог помагає! Я ось із пятої на ногах: зарядка, прогулянка, а потім подумала треба ж родину підживити!
Ольга повільно налила собі кави. Поки ковтала перший глоток, у кухню ввірвалася її мама Надія Семенівна у спортивних легінсах і з килимком для йоги.
Олю, доброго ранку! Ти забула? Сьогодні йдемо на зумбу!
Надіє Семенівно, усміхнулася Тетяна Іванівна з тонкою нотою іронії, ви вже повернулися?
Авжеж! Пробіглася парком, знайшла новий магазин із фермерськими продуктами, а зараз на заняття! До речі, Тетяно, деруни зранку це занадто. Від них же також!
Спробуйте спершу, перш ніж судити, різко відповіла свекруха. Тут мінімум олії, а Андрій їх обожнює.
Оля ж не їсть смажене! відповіла Надія. У неї шлунок ніжний, я її з дитинства годувала на парі.
Ольга сховала обличчя в долоні.
Це був дім. Ні, пекло.
Вечером у ванній розігралася друга сцена.
Чому моя рукавичка на підлозі? гукнула Тетяна Іванівна.
Може, тому що ви своєю змістили всі інші? не здалася Надія Семенівна.
Я? У мене завжди ідеальний порядок! Це ваше «лікування травами» займає всю полицю!
Це натуральні екстракти!
Це звалище, Надіє Семенівно!
Ольга закрила ноутбук. Робити щось було неможливо.
Андрію, тихо сказала вона. Нам треба поговорити.
Не зараз, відмахнувся він. У мене турнір, ми у фіналі.
Андрію, підвелася вона, або ми розмовляємо, або я житиму в сараї.
Він поставив гру на паузу і зітхнув:
Про що?
Про те, що у нашому домі дві жінки, і кожна вважає його своїм.
Ну, це ж тимчасово…
Третій тиждень, прошипіла Ольга. Я не пю каву, бо на кухні війна. Не можу у ванну, бо там «ліки». Твоя мама переклала мої книжки за розміром. Моя скасувала Netflix, щоб дивитися «Танці з зірками».
Вони ж хочуть як краще…
Авжеж, Ольга підвелася. Завтра вони спалять одна одну на вогні з моїх романів.
Наступного ранку розпочалася битва.
Тетяна Іванівна почала варити «фірмовий борщ». Надія Семенівна, довідавшись, витягла козир «овочевий суп без засмажки». Обидві жінки нарізали капусту у безмовній злобі.
Мій борщ із дитинства їсть Андрій! гучно заявила Тетяна.
Бо ви його до цього звикли! відповіла Надія. У тридцять років треба їсти здорову їжу!
Материнська любов важливіша за всі ваші дієти!
Дієта це здоровя! А ваш борщ інфаркт у тарілці!
Ольга не витримала:
Годі! У мене теж є смаки, і я не їм ні борщ, ні пресний суп! Де мої мюслі?
Я викинула, там були додатки, хором відповіли обидві.
Що?!
Ольга вийшла з кухні. На вулиці моросив дощик. Вона накинула куртку, штовхнула ногою собаку і пішла куди очі дивляться.
Через годину її наздогнав Андрій.
Я зрозумів, сказав він. Це занадто.
Думаєш? вона не дивилася на нього.
Я поговорю з ними.
Не треба говорити. Треба діяти.
Того ж вечора Ольга скликнула «сімейну раду».
Шановні мами, почала вона. Ми вас любимо. Але жити разом це як поселити вовка і ведмедя в одну клітку.
Хто тут ведмідь? обурилася Тетяна.
Очевидно, я вовк, парирувала Надія.
Стоп! Андрій підняв руки. У нас є пропозиція. Гостєвий будиночок. Але він один. Тому пропонуємо чергування.
Що? обидві наставили вуха.
Тиждень у домі, тиждень у будиночІ так вони жили у чергуванні, суперечках та несподіваній солодості спільного часу, поки одного дня Ольга не зрозуміла, що цей хаос став її рідним.
