Кума, я вдома, зустрічай із таранею!
Л-Лесько?! А ти що, з глузду зїхав? Ти ж казав, що тільки через три дні повернешся
Невисока жінка, років тридцяти, вийшла в передпокій, похапцем натягуючи на себе шовковий халатик із жирним написом Зігрію не питання, здивовано глипнула на чоловіка.
Надія, я сюрприз вирішив зробити! Ото, думав, зайду, а ти мене обіймеш, а ти з переляку халат ледь не задом наперед вдягла, Лесько усміхався на всі тридцять два зуби, як з реклами Київстару.
Ох уже ці сюрпризи… Ладно, йди вже на кухню, я там щось на зуб кину, розігрію.
Він задоволено кивнув і ввалився на кухню. А там Стіл ломиться: полуниця, чорний шоколад Корона, печеня, борщ все ще тепле, ніби саме йому залишили.
Оце так! Надю, ти ж наче чаклунка! Борщ, оладки, навіть пиріжки! Ти точно не знала, що я приїду? Яка ти в мене екстрасенска, аж страшно!
Лесько наклав собі порцію, щедро, як малий перед Новим Роком. Дружина не поспішала зявлятися він тільки плечима знизав: мабуть, убралася у вишиванку, щоб чоловіка вразити. Аж тут
Лесько, тут таке діло Ми
Борщ, Надю, то просто музика! Мясо що треба! А салат ну, ракета! А оладки Андрій?!
Обернувся і мало зупинку дихання не заробив: Надя під руку тримає його брата того самого, Андрія Олеговича. Надя дивиться у підлогу, мов квітка чвіркнула, а Андрій у шортах, у майці, вигляд у нього, наче його дощ у полі накрив.
Так, Леську, це я. Не очікував, еге-ж?
Добрий день, рідна сімя. Що тут у вас за театр? Чи зразу на Свідок по ICTV дзвонити?
Лесю, я Я давно хотіла сказати. Я люблю Твого брата. І хочу бути тільки з ним. Перепрошую Надя видала це з такою швидкістю, що мови не розібрати.
Тарілка з борщем гепнула об підлогу, так, що кіт Мурчик аж під табурет шугонув.
Ви Тільки що прямісінько
Ну так. Прямо зараз разом і були.
Ну то й добре, радійте. Он, навіть вечеря для кого готувалася, тепер зрозуміло. Хитро, Надю, хитро! І ти, брате мій горе Дорогенькі мої! То я все питаюся, чого у хаті, як у ресторані під Євробачення
Надя мовчить, Андрій очі витирає. Тут Лесько різко кидає:
А Іванка? Що з дитиною? В курсі вона всього цього шоу?
Та ні, ще не знає.
А де вона зараз?
Внизу у тьоті Каті, мультики дивиться.
І що, часто ти її до тьоті Каті на мультиків відправляєш?
Та вже давно, з пів року іде.
У Леська закінчилися запитання. Та й емоції. Після кількаденного поїзда лаятись було сили нуль. Від природи спокійний, якщо не вивести з себе повністю.
Як заводили тоді вже тікай, хто може, але це рідко бувало. Тут рідні люди і таке…
За десять хвилин тебе в хаті не було, простягнувши чашку чаю, пробубнів Лесько, не дивлячись навіть на Андрія.
І що їй у моєму браті так сподобалось? На вигляд той самий, тільки родимку на світі місці не має До роботи нелюб, хитрий, як лис… Виграє щось, чи програє? Її справа!
Не піду, поки не вирішимо, раптом Андрій шморгнув носом.
Чого ти від мене домагаєшся?
На розлучення. Відпусти Надю! Вона тебе все одно не любить.
Особисто бачу. Хочете, буде вам розлучення, от тільки через суд! Подивимось, куди ваша готівка у гривнях дінеться!
Леську! Надя гладила його по руці. Давай розійдемось по-людськи! Ти ж не монстр, ти ж добрий.
Лесько головою похитав.
Нехай. Але не брат мені більше ти, Андрію Олеговичу!
А ці двоє ще не все.
Чого ще?
Леську, залиш нам квартиру! очиська в Наді аж на маківці блищать. Донька тут школа, друзі…
Якщо квартиру поділимо, то на іншу грошей не вистачить на село до мами підемо…
Лесько задумався. Але Надя уже включила всі режими зачаровування:
Лесю, ну ти ж ще назаробляєш Квартира для дитини, цього разу, для нашої Іванки! Будь хорошим татом!
Тихо, тихо, у мене є ідея краща.
Яка?
Іванка житиме зі мною.
Що? За чайником пересидів?! З дітьми ти ледь ладнаєш! Вічно у відрядженнях!… Вона й імені твого ледь памятає!
А зараз перевіримо, і пішов по доньку.
За декілька хвилин зявився з Іванкою років десяти, оцінка в очах, усмішка наче морозиво побачила.
Навіщо ти її притягнув? Щоб ще й малу в це все втягувати? Надя сердлася.
Лесько нічого садить дочку на коліна, говорить лагідно:
Іванко, можна кілька питань? Тільки чесно!
Звісно, татусю!
Як із тими дядьками з роботи.
Саме так.
Вона слухає, очі блищать:
Скажи, мама тебе карає за щось чи бє?
Мала почервоніла. Гризе сукню.
Зовсім здурів! Надя не витримала.
Мовчи, Надю. Я питаю доньку.
Іванка сльози, обняла батька:
За останній тиждень била три рази! За трійку, за молоко і за те, що накричала на дядю Андрія вони ж цілувалися Коли ти у Львові був.
Ну, не плач, сонце. Я поряд, не дам в образу!
Їй-Богу, бреше! Надя в крик.
Значить, квартиру і машину для себе хочеш? Іванко, ще питання: з ким би ти жити хотіла зі мною чи мамою?
Мала слухає, то на батька, то на маму. Надя аж тягнеться затягнути до себе.
Ти обіцяєш, що довго не їхатимеш?
Обіцяю!
Хочу жити з тобою!
Ах ти ж Надя аж махнула рукою, але батько обійняв дочку, закривши спиною. Андрій тихцем ковтає повітря.
От і поговорили. Більше дитину ти не побачиш, Надю.
Лесько зібрав речі, Іванка за руку, і поїхали у готель на Печерську. Чемно та по київськи: бронювання зроблене, всі Приват24 надголовні проблеми вирішені.
Минуло кілька місяців. У суді розглянули у Наді з Андрієм ні роботи, ні постійної квартири, ні шансів на виховання. Іванка з татком, по рішенню суду, залишилась.
Лесько поділив квартиру, продав свою частину, перебрався з Іванкою у нову, ближче до роботи і школи доньки. Мама могла бачитися з дитиною на вихідних, але жити дівчинка лишилась із батьком.
Лесько навіть графік на роботі змінив більше ніяких тримісячних відряджень. А Іванка посміхається частіше, ніж Wi-Fi у новій хаті ловить.
Пишіть у коментарях, що думаєте про таке життя! І не забувайте про вподобайки, бо Леську вони як сало до борщу завжди доречні!
