«Народити в сорок сім?»
Ти з глузду зїхала народжувати в такому віці? Тобі сорок сім років! кричала Ганні подруга й колега по цеху Марія.
А що робити, Маруся? Дитина вже є, винувато похитувала плечима майбутня матінка.
Ну як що робити? Ти міркуєш, як баба Параска з давнього села. Є ж способи вирішити це. Таблетки, вакуум
Маруся, я не вбиватиму дитину! різко перебила Ганна. Ще невідомо, чи виношу. Але якщо Бог дасть вона народиться.
Та годі тобі, махнула рукою Марія й додала: Дурна!
Ганна йшла додому розгублена. Шкодувала, що розповіла про вагітність замість Віктора Марії. Але водночас раділа, що прийняла рішення. Якось Маріїні докори лише ще більше переконали її, що треба народжувати. Тепер новину треба було повідомити матері й дорослому синові Олегові.
Розмови з Віктором Ганна не боялася. Він давно мріяв про дитину, ще з того часу, як вони почали жити разом.
Разом вони були вже десять років, з того часу, як Ганна розлучилася з першим чоловіком, батьком Олега. Розлучили їх швидко: на суді Ганні навіть не довелося пояснювати причину, бо Роман прийшов пяний. Суддя задала йому пару запитань, а потім сухо проголосила: «Усе зрозуміло. Позов задовольняється».
Того ж дня Роман зник з її життя, попередньо заявивши, що аліменти платити не буде.
Ганна навіть не стала з ним судитися. Вона була щаслива, що позбулася цього тягаря, який колись впустила у своє життя. Після розлучення вона навіть собі пообіцяла, що більше ніколи не звязуватиметься з чоловіками.
Але незабаром у цеху зявився Віктор. І відразу почав за нею доглядати ніжно, трохи грубувато. Але Ганні це подобалося. За місяць після знайомства вони почали зустрічатися, а ще за місяць вона познайомила Віктора з одинадцятирічним сином. Вони відразу ж подружилися.
Дядьку Вікторе, приходи до нас ще, попросив Олег.
Добре, прийду.
І справді прийшов, приніс хлопчикові подарунок і солодощі. А незабаром і зовсім почав залишатися на ніч. Ганна навіть не помітила, коли він оселився в них назавжди.
Ганнусю, а народи мені донечку, попросив Віктор через рік спільного життя. Їй тоді було вже тридцять вісім, і вона вважала, що народжувати пізно. Трохи зніяковівши, вона лише знизала плечима а потім таємно поставила спіраль.
Якраз тоді, коли вони почали обговорювати спільну дитину, колишня дружина Віктора зібралася в санаторій, а доньку взяти не змогла дівчинка захворіла.
Візьми Оленку на кілька днів до себе, попросила вона Ганну.
Ганна не заперечувала. Донька Віктора була слухняною й милою дитиною. Але тепер його колишня кожен день дзвонила з санаторію, розпитувала про все. Віктор розповідав детально. Ганні здалося, що між ними знову промайнули почуття. Вона любила Віктора й боялася його втратити. Тому вирішила обовязково народити йому доньку, щоб він точно не повернувся до колишньої.
Але після видалення спіралі вагітність не наставала. Ганна звернулася до лікаря, здала аналізи. Патологій не знайшли. Запропонували обстежити чоловіка. Але Віктор до того часу вже вирішив, що дітей їм не треба:
Не піду я ні до якого лікаря! Якщо дитина не виходить значить, так і треба. Виростимо Оленку й Олега, чекатимемо онуків.
Як Ганна не намагалася переконати Віктора, але до лікарні він не погоджувався. І вона змирилася. А тут на тобі!
«Термін шість тижнів. Вагітність розвивається нормально. Серцебиття є»
Як же я виношу дитину в сорок сім? запитала Ганна у лікаря.
Досвідчена гінекологиня усміхнулася й сказала:
Та ви ж не перша у світі. Виносять, народжують і виховують Хоча рішення за вами.
Вона вагалася, тому спочатку розповіла Марії. А після неприємної розмови остаточно вирішила.
«Ні, тепер мене ніхто не переконає! У мене буде донька! І ніхто не завадить мені її народити!» думала вона, йдучи додому. По дорозі подзвонила Віктору й попередила, що чекає важлива розмова.
Ну що там у тебе? запитав він, коли Ганна зайшла в будинок.
Не в мене. У нас. Ми з тобою скоро станемо батьками.
Ти вагітна?
Шість тижнів. Сьогодні була на УЗД.
Ох, Ганно! Але ж нам з тобою майже пятдесят. Як ми її виховаємо?
Вікторе! Як-як Об косяк! Хоча б ти міг мене підтримати!
Та я не проти! Я радий, Ганнусю! зразу ж відгукнувся Віктор. Просто злякався. Але ти права. Виховуватимемо! Я вже давно думав у твоїй хатці майстерню облаштувати. Буду підробляти. Тепер і стимул є.
Роби майстерню. Гроші знадобляться.
Отримавши підтримку, Ганна вирішила розповісти матері про вагітні
