Наталю Петрівно, доброго дня. Це Оксана, ваша майбутня невістка. Хотіла б зустрітися, поговорити. Коли вам буде зручно?
Наталя Петрівна аж здригнулася, особливо після слів «майбутня невістка». Що за новини? Тарас нічого не казав про весілля.
Доброго здоровя, Оксано. Заходьте сьогодні о шостій вечора, чекатиму.
«Що вона хоче? Невже вагітна? Ясна річ спеціально, щоб сина до шлюбу примусити. Знаємо, бачили таке. Та що ж він думає? Нерівня вона йому. Тарас архітектор, майбутнє ясне. Власна хата, авто, гарний, розумний. Дівчат би навіть із кращих родин, а він цю»
Наталя Петрівна прибрала в хаті, до крамниці зайшла. На душі було неспокійно.
Оксану вона бачила кілька разів і зразу ж невзлюбила. Тарас приводив її то познайомити, то на чай. І щоразу після візиту мати виливала синові все, що думала про ту дівчину.
Сину, та й інші ж є! Чому саме вона? Що в ній особливого? Ні зросту, ні вроди. За нашого часу хлопці зовсім інших шукали! Та й не пара ти вона тобі!
Мамо, я її кохаю! Вона для мене найкраща! А ще як готує борщ просто райський!
Ще гірше стало. Колись він лише мамину страву хвалив, а тепер та «чудова» дівчина варить божественні борщі.
Оксана прийшла точно вчасно. Принесла тістечка корзиночки з кремом. Наталя Петрівна їх любила. «От хитра, підлещується»
Наталю Петрівно, без завязків. Тарас зробив мені пропозицію, і я згодна. Він чекає слушного часу, щоб вам сказати. Хвилюється, що ви погано сприймете.
Звісно, любязно! Чому ж мені радіти?
Я пропоную вам угоду. Вислухайте мене.
Знаю, що ви сама виховували Тараса. Вийшли заміж через вагітність, а щастя не вийшло чоловік пішов. Мою матір також доля не милувала батько рано помер. Тому я знаю, як це рости без тата.
Ви вклали в сина всю душу. І отримали за це чудову людину добру, чуйну, виховану. Вам є чим пишатися.
Наталя Петрівна злегка кивнула. Так, це її заслуга.
Оксана продовжила:
Ви мрієте, щоб Тарас узяв красуню з доброю родиною. А тут я. Ні зросту, ні статків. На ваш погляд невдаха. Ви в розгубленості як його відмовити?
Наталя Петрівна знизала плечима. Саме так.
Ось що буде. Тарас вас не послухає. Ви почнете його умовляти посваритесь. На весілля не прийдете. Звісно ж!
Так і буде.
Ви всім розповідатимете, як син вас не слухає. Одні вас жалітимуть, інші сміятимуться.
А ми з Тарасом житимемо щасливо. Ви нас ігноруватимете. Я нарожу дитину він вам скаже, а ви гордо відмовитеся бачити онука. Бо не визнаєте нашого шлюбу.
Моя мати стане улюбленою бабусею гулятиме, казки розповідатиме, пеститиме.
А ви самітно сидітимете в хаті, дивитиметеся серіали, ображатиметесь на долю. У свята буде особливо сумно. Здоровя піде лікарня, палата.
До інших родичі приходитимуть, а до вас хіба сусідка. З сином і його «поганою дружиною» ви ж не спілкуватиметесь.
Так і проживете, ніколи не побачивши, як росте онук. Ніхто вас бабусею не назве. І це буде ваш вибір.
Або
Коли я піду, ви подумаєте. Як розумна мати, приймете Тарасовий вибір. Адже якщо він мене полюбив значить, було за що.
Я не така вже й погана. На роботі мене поважають, мати мною пишається. Я буду гарною дружиною й матірю. А головне я люблю вашого сина.
Коли Тарас скаже про весілля ви його підтримайте. Не треба мене любити, але ставтесь по-людськи.
Я теж не відчуваю до вас тепла, але готова це змінити.
На весіллі вас посадять на почесне місце. Коли народиться дитина ви будете бажаною гостею. У неї буде дві бабусі.
Я не говоритиму про вас погано, і ви про мене.
У нас одна мета щоб Тарас був щасливим. Тож давайте діяти разом. Подумайте й подзвоніть. Дякую за чай.
Оксана пішла, а Наталя Петрівна сіла біля вікна. «Адже вона права! Саме так і буде!»
Що вона виграє, якщо буде суперечити? Лише самотність. Інша бабуся буде няньчити онука, а вона Ні, так не може бути!
Алло, Оксано Я згодна. Не хочу бути самотньою. Хочу бачити сина, а значить і тебе. І онука до мене на вихідні привозитимете, га? І ще Що ти там у борщ кладеш, що Тарас так його хвалить?
Оксана засміялася.
Ваш борщ нічим не гірший, Наталю Петрівно! Справа у приправах. Рада, що ви погодились. Тарас казав ви мудра мати.
Минуло три роки.
Тарасе, глянь на Мишку як морщиться, твій копія! Яка ж радість, що в мене онук! Оксано, дякую за ту угоду. Ти мала рацію
Яку ще угоду?
Та це наші з Оксаною секретики
Наталя Петрівна підморгнула невістці, а та відповіла тим самим.
