У жіночому колективі завжди знайдеться місце для пліток. А, як відомо, язик у пліткарки довший за драбину. В одному дитячому садку часто обговорювали сімейне та особисте життя виховательки Оксани. Для молодої жінки це були різні речі. Оксана, здавалося, із задоволенням дарувала привід для пересудів.
За нею завжди ходив цілий рій залицяльників. Щойно у садочку зявлявся сантехнік, тесляр чи маляр, Оксана, забувши про свої обовязки, мчала, нібито допомагати майстру. Хоча далі відвертого флірту та обіцяльних усмішок справа не йшла, усі були певні у Оксани «рильце в пушку».
Вона цвірінькала без упину, опиняючись серед чоловіків. Навіть із сторожем Івановичем, який ось-ось мав піти на пенсію, вона жартувала мило та легко.
Їй подобалось «купатися» в комплементах, відчувати себе неперевершеною серед колег. А треба зауважити, Оксана була одружена і виховувала семирічну доньку Марійку. Але всі ці обставини анітрохи не заважали їй у власному особистому житті.
Чоловік Андрій боготворив свою Оксану. Пилинки з неї здував. Він здогадувався про невинні жарти дружини. «Ну що ж, якщо жінка гарна Їй важко не реагувати на увагу навязливих чоловіків. Зате моя Оксаночка вірна дружина», заспокоював себе Андрій.
Свята простота. Тим більше, Оксана запевняла чоловіка у своїй безмежній любові.
За Андрія вона вийшла за наполяганням матері. Та казала, що з податливого хлопця можна «виліпити» ідеального чоловіка. Так воно й вийшло. Андрій був чудовим фахівцем із електрообладнання. Часто їздив у відрядження на різні обєкти. Повертаючись, засипав Оксану та доньку незвичайними подарунками, а весь вільний час присвячував родині. Але чогось Оксані в цьому тихому й затишному шлюбі бракувало. Пристрастей? Буйства почуттів?
І ось одного разу Оксана закохалася до непритомності. Все почалося з того, що Івановича несподівано відправили на пенсію. А сторожем призначили сина завідувачки. Тарас навчався у медінституті на четвертому курсі. Готувався стати лікарем.
Завідувачка садочку Наталія Іванівна вирішила підтримати сина-студента матеріально, тому запропонувала йому працювати вночі. Тарас одразу погодився. Зайва гривня ніколи не завадить. Та й кохану дівчину можна буде в кіно сводити, морозивом пригостити
Хоча поки що дівчини не було. Але в такого перспективного юнака (майбутнього лікаря!) вона неодмінно зявиться.
І лише Тарас приступив до роботи, Оксана не втрималася завітала до нього у сторожку.
Справа була зимовим вечором. Усіх дітей розібрали батьки. Оксана без запрошення зайшла до сторожа-студента. Познайомитися. Тарас, як вихований хлопець, запросив гостю сісти. Сам примостився наносиленому дивані. Оксана вміла завязати легку бесіду. За її язиком не встигнеш
Розбалакалися. Кінця-краю не було їхній розмові. Тарас у захваті розповідав про себе, про медицину, про друзів. Оксана розуміюче кивала. Потім вона жалілася на своє нудне життя, а Тарас уже ніжно тримав її за руку й заспокоював. Час минув непомітно. На місто вже спустилася ніч.
Тарасу довелося проводжати Оксану додому. На щастя, вона жила недалеко від садочка.
Так почався їхній запаморочливий роман.
Оксана не могла себе стримати. Вона неслася у прірву, не зупиняючись. Тарас незабаром зізнався їй у коханні. Уся ця історія миттєво стала відома колективу. А біля чужого рота не поставиш ворота. Завідувачка Наталія Іванівна викликала Оксану до себе. Для розмови.
Оксано, нагадаю у тебе є сімя. Прошу, як мати, залиш Тараса в спокої. Забудь про нього. Ну, що спільного може бути у вас? У тебе чоловік, донька. Тарасові ще вчитися й вчитися. Йому не потрібна ця крадена любов. Чи хочеш, щоб я звільнила тебе за аморальну поведінку? пригрозила завідувачка.
Звільняйте, Наталіє Іванівно! Від Тараса я не відступлюся. Він мій! поставила крапку Оксана й вибігла з кабінету.
Дивись, щоб не пожалкувала! крикнула вслід розгнівана завідувачка.
Наступного дня Оксана прийшла до Наталії Іванівни із заявою на відпустку. Завідувачка без слів підписала й додала:
Сподіваюся, Оксано, ти опамятаєшся. Мені не потрібна невістка з «приданим»!
Оксана, забравши доньку («придане»), поїхала до батьків у село. Хотілося побути наодинці й ухвалити правильне рішення. Вона сама не розуміла, що з нею діється. Жага? Пристрасть? Наваждення? Хоча розум у цей час мовчав, а серце болісно просило любові.
У селі жила ворожка Домна. До неї їздили люди з усіх кінців за порадою, за допомогою у біді. Домні було аж ніяк не мало 90 років. Але світлий розум і сила духу
