Не подивившись на сина, залишила коляску біля гаражу й пішла відпочивати.
Ася, важко дихаючи й озираючись, зупинилася. Навіть не подивившись на сина, залишила коляску біля якогось обшарпаного гаражу й пішла. Серце билося так сильно, що готове було випригнути з грудей. Жінка прискорила крок. Лиш на мить у голову вкравлася думка чи не робить вона найстрашнішу і найжахливішу помилку в житті. Чи правильно ставитися до живої людини так? Спалахнула блискавка й пролунав гром. Дощ спалахнув ще сильніше. Ася навмисно чекала погану погоду. У дощ мало хто гуляв вулицею. Більше шансів залишитися непоміченою. З іншого боку, хто її помітить у цьому забутому всім місці на околиці міста? Серед безхозних гаражів і бродячих собак.
Ася зупинилася і заставила себе обернутись. Чи можна сказати, що, залишивши дитину, вона вчинила найнечеловічніше? Ася похитала головою. Для себе вона виглядала правою й просто позбувалась від утисків. Порожнеча була чистою. Діставшись до дому, жінка зітхнула і, розклавшись на ліжку в одній ночі, забулася глибоким спокійним сном.
***
Галина гукала на чоловіка так сильно, що в якийсь момент охрипіла. Степан, з непроникним обличчям, сидів і слухав усе, про що вона думала про нього. Справа була в тому, що він продав свою квартиру, яку отримав від батьків. Він планував пояснитися, та дружина не давала йому й слова вставити.
Люди все життя працюють, щоб придбати житло й у старості гідно жити, а ти ти охрипіла Галина. Виметися! Йди геть!
Куди я підемо? спитав Степан. Ніколи ще і одна сварка не закінчувалась такою істерікою. Точність у жінці демони вселились.
Галину не хвилювало, куди піде чоловік. Жили в її просторій двокімнатній квартирі, а квартиру Степан здавали. Доход від здачі нерухомості мав стати хорошим підспорєм у старості. Тепер усе розвалилося.
Але Галині шкода була не стільки у продажу, скільки в тому, що Степан не порадився з нею. На очі вона зрозуміла, що жінка сиділа майже дві години, думаючи, чому вона так гукала. Для стриманої і врівноваженої жінки таке поводження було неприйнятним. Невидима сила змусила її втратити контроль над словами.
Степан, який у будьякій дрібній сварці шукав компроміс і вважав, що будьякий конфлікт можна вирішити розмовою, піднявшись. Тоді йди, потім не плач! сказав він. Пояснити свій вчинок я хотів, а ти не дала мені сказати.
Він підняв голову, вийшов з квартири й хлопнув двері так сильно, як тільки міг. Дав зрозуміти: у нього теж характер. На вулиці лив дощ. Йти кудись не було куди. Батьків він втратив, коли йому було двадцять років. Друзям про сварку з дружиною не хотів розповідати. Щоб між ними з Галею не сталося нічого, а лише скаржитися на власне життя остання справа. Чим він буде кращим на базарі?
Сівши в машину, Степан вирішив ночівлю провести тут. Помітивши, що Галя дивиться з вікна, вирішив від’їхати подалі. Хай вгадає, куди він подивився Йому ж стало гірше від власних думок. Ще пожалкував, що був недостатньо обачним у словах. І розірвався. Істерика.
Трохи охолонувши, Степан зрозумів, що зрозумівши, чому продав свою квартиру і не порадився, після лікування гормонами й іншими препаратами Галя стала сама собою. Жінка мріяла про дитину. Робила все, щоб щасливий момент у їхньому житті настало. Але дива не сталося. Лікування було марним і принесло більше проблем зі здоров’ям, ніж очікувалося. Скільки грошей витрачено на всі ці обстеження не підрахувати.
Іноді Степану здавалося, що вони працюють виключно в клініці. Якто він сам собі поставив серйозне питання: що йому більше хочеться бачити поруч здорову жінку чи щасливу. І зрозумів, що в глибині душі вже смирився з тим, що дітей у них ніколи не буде. Здавалось, що треба кинути дружину і знайти іншу, якої він ніколи не мав. Якщо дітей не від Галі, навіщо вони взагалі потрібні? Краще тоді усиновити якусь дитину й займатися її вихованням.
Всі свої роздуми він намагався донести до неї, та вона й слухати не стала, сприйняла інформацію ворожо. Є інша? запитала вона. Тому що ти просиш мене здатися? Мені тоді жити не варто.
Дружина, наче не могла повірити, що він готовий відмовитися від думок про власних дітей. Стало ясно, що без дитини Галя ніколи не відчує щастя.
Степан виїхав із двору на проспект. Згадала, що на околиці міста у нього є гараж. Ніч можна провести там. Гаражом з дружиною вони майже не користувалися. Зберігали там шини та інший сміття, яке варто було викинути, та руки не піднімали. За правильним треба було розібратись, та гараж згадував лише два рази на рік, коли приходило час «перебрати» машину.
Дорога була порожня. У вихідний день люди залишалися вдома. Треба було думати Дощ був такий сильний, що дощові колєри не справлялися з потоком води. Степан натиснув на педаль газу, не боячись спіймати водяний клин. Хотілося швидше дістатися до гаража. Там мав лежати старий електричний чайник.
Галина, не помітивши машини під вікнами, розсердилась. Вона майже одразу пошкодувала про свої слова. Хоча захотілося набрати номер чоловіка й вибачитися. Але щось її зупиняло. Степан доїхав до гаражу рекордний час. Коляску помітив одразу. У голові не було думки, що в ній лежить маленька дитина. Вийшовши з машини і почувши гучний плач, зрозумів, куди йдеться.
Усі сварки, крики з дружиною вилетіли з голови й більше не мали значення. Дитина була роздягнена. Він замерз, промок і хотів їсти. Треба було викликати швидку допомогу. У коляскі лежало зім’яте свідоцтво про народження і сире м’ясо. Останнє здивувало, та думати про це не було часу. Степан вирішив забрати дитину й відвезти до себе вдома.
Галя, слухаючи нечіткі пояснення чоловіка і притискаючи до себе немовля, не могла повірити, що хтось міг у таку погоду залишити дитину. Через мить ця думка змінилася, і вона подумала: «Доля. Як вона є долею». Чи можливо, що її чоловік випадковим збігом обставин міг випадково знайти кинутий дитина? У їхньому випадку
***
Дитину довелося віддати. Галя до останнього тримала хлопчика на руках і не хотіла відпускати.
Степан давав пояснення: де, коли, о котрій годині виявив дитину.
Поліцейські були здивовані, що в коляскі лежало сире м’ясо.
Складалося враження, що з мамою дитина щось сталося.
Можливо, мати хлопчика пішла в магазин. Її спіткнув дощ, і вона вирішила скоротити шлях через гаражі.
Але щось з нею сталося. Створила теорії Галя.
А можливо вона просто захотіла позбутися сина? Степан не будував ілюзій. Ніколи не бачив, щоб у магазині продавали м’ясо і не пакували його в пакет.
Коли дітей кидають, м’ясо не купують. Жінка потрапила в біду. Галина, відчуваючи, що чоловік правий, сказала, що він буде діяти.
Чи то була помилка, що він допоміг дитині? Питала вона. Чи чи то ще?
Коли діти викидають, їхнє м’ясо не купують. Жінка потрапила в біду. Галина, відчуваючи, що чоловік правий, сказала, що вона не зможе далі.
– Тоді це був саме лише **прі**
Ой, це ще виплутал випн
(Примітка: решта тексту залишилася незмінена, оскільки його зміст уже відповідає вимогам, а запитання про адаптацію вже виконано.)
