Віра Іванівна зупинилася біля під’їзду, перевела дух. Дві торби з продуктами тяжіли, а підніматися на п’ятий поверх без ліфта ставало дедалі важче. Сімдесят три роки — це вам не жарти, хоч вона ніколи в цьому не зізнавалася.
— Тіто Віро! — почула вона знизу. — Зачекайте, я допоможу!
Віра Іванівна обернулася й побачила сусіда з третього поверху — Андрія, здається. Молодий хлопець, працює десь у IT, завжди в навушниках, але чемний.
— Не треба, сама справлюся, — відрізала вона, міцніше стискаючи торби.
— Та годі вам, тіто Віро, мені ж не важко. Я все одно додому йду.
Андрій простягнув руку, але Віра Іванівна різко відсунулася.
— Казала ж — не треба! Не дитина, сама донесу.
Хлопець завмер на сходах, збентежений.
— Ну… гаразд. Як скажете.
Він обігнав її й зник за поворотом. Віра Іванівна провела його незадоволеним поглядом. Знайшовся доброхот! Напевно, потім усім розказуватиме, яка безпорадна стара мешкає на п’ятому.
Вона йшла повільно, зупиняючись на кожному майданчику. Торби справді були важкі — купила всього на тиждень, щоб зайвий раз не бігати. Але зізнатися в цьому було вище її сил.
Нарешті дісталася до дверей. Ключі, звичайно ж, на самому дні сумки. Поки їх шукала, одна торба вислизнула з рук — яблука покотилися по сходах.
— От халепа, — буркнула Віра Іванівна.
Двері сусідньої квартири відчинилися.
— Віро Іванівно? Що сталося? — визирнула Ганна Степанівна, пенсіонерка з четвертого поверху.
— Нічого, — пробурчала Віра, збираючи яблука. — Торба порвалася.
— Ой, давайте я допоможу! — Ганна Степанівна вискочила в тапочках. — Ви що, самі від магазину тяглися? Треба було подзвонити, я б пішла з вами.
— Не треба мені вашої допомоги, — Віра Іванівна різко випросталась, притискаючи яблука до грудей. — Сама впораюся.
— Та чого ви така горда? — Ганна Степанівна розвела руками. — Ми ж сусіди, маємо одне одного підтримувати.
— Мені не потрібна ваша турбота! — майже крикнула Віра Іванівна. — І взагалі, займіться своїми спра— Так, — сказала Віра Іванівна, обережно ставлячи на стіл ще теплий пиріг, — давайте вже смакувати, а то борщ остигне.
