– Не журся, Славку! Зате Новий рік ти відсвяткував на всі сто!

Нічого, Тарасе! Не журись! Зате Новий рік ти на славу відсвяткував!

Ось і рідний Київ. Тарас зійшов з перону, вийшов на привокзальну площу та попрямував до зупинки трамвая. Він не попередив дружину, що повертається сьогодні.

На душі в нього було важко попереду чекала неприємна розмова з Олесею. Дружина знову докорятиме йому, скаржитиметься, що він егоїст і байдужий до її почуттів.

Та чому байдужий? Він же хотів привітати її з Новим роком, а вона телефон вимкнула! Образилася!

Три дні він намагався їй додзвонитися марно. Ну, тоді і він обидився та перестав дзвонити.

До речі, вона навіть батьків із сестрою не привітала, не кажучи вже про нього. Ось він зараз їй це й скаже прямо в обличчя.

Не тільки йому дорікати у неї теж провини є, тож нехай відповідає! Як кажуть: кращий захист це напад.

Тарас підбадьорився і увійшов у підїзд із твердим наміром вияснити все.

Квартира зустріла його мертвою тишею.

Га? Хто тут є? Олесю, я вдома! гукнув він, але у відповідь лише порожнє луна.

Заглянув на кухню нікого. У спальню порожньо. У кімнаті, де мав стояти дитячий ліжко, теж нікого. І тут його очі упіймали порожній простір: зникли комод, пеленальний столик, візок, який подарували Олесіні батьки.

Тарас кинувся до шафи половина з її речами була пустою.

Вона що, збожеволіла? Покинула мене?! пронеслося в голові.

Він набрав номер тещі ніхто не підійшов. Тоді спробував додзвонитися до Даринки подруги Олесі. Мовчанка. Нарешті дістався Андрія, її чоловіка.

Андрію, дай Даринку, не можу до неї додзвонитися, попросив Тарас.

Вона з дитиною у селі, у батьків. Там із звязком біда. Я вчора повернувся сьогодні на роботу, а вони ще там. А тобі навіщо Даринка?

Шукаю свою Олесю. Приїхав а вдома нікого. І всі речі для дитини зникли, пояснив Тарас.

Чекай, у твоєї дружини ж майже термін був, чи не так? Ти що, на свята поїхав, а її саму залишив?! здивувався Андрій.

Вона не хотіла їхати! Хоча лікарі казали народження між десятим і одинадцятим січня. Встигли б повернутися.

Вітаю, Тарасе, ти дурень, усміхнувся Андрій.

Як так? не зрозумів він.

Бо ти, мабуть, вже колишній. Дурна голова! Дзвони в лікарню, вона, напевно, там, порадив Андрій.

***

Десять днів тому.

Не розумію, сину, говорила мати по телефону. Чому ти маєш сидіти вдома? Не хоче Олеся їдь сам. До народження ще два тижні, встигнеш повернутися.

Тим більше, що вся родина збереться: тітка Люба з дядьком Іваном, Надія з Олегом, Марта з Юрком. І ми з батьком, і Віра з Русланом.

Віра замовила нам номери в заміському готелі прямо в лісі. На чотири дні з тридцятого по друге.

Тридцять першого банкет із артистами. Я за тебе заплатила, потім повернеш. Побудеш до Різдва, а восьмого поїдеш. Якраз до терміну дружини.

Олеся відмовилася:

Тарасе, у мене може в будь-який момент початися. Уяви всі святкують, а в мене перейми. До того ж готель далеко чи встигне швидка?

Ні, я нікуди не їду.

Мама каже правильно, додала мати. Зараз жінки вагітність за хворобу вважають, а народження дитини за подвиг. Нас трьох народила і в декреті не сиділа, і все встигала.

Тарас розумів, що Олеся має рацію. Але уявив, як нудно сидіти вдвох у новорічну ніч за скромним столом Олеся вже сказала, що готувати не буде. І йому стало сумно.

А родина в цей час веселитиметься під музику, танцюватиме, сміятиметься.

Взагалі, він поїхав один.

У готелі було весело. О пів на першу, коли вже настав Новий рік, Тарас вийшов у вестибюль, щоб подзвонити дружині. Але вона не взяла трубку.

Ну і добре! Обижаєшся сама винувата. Могла б бути тут із нами, подумав він.

Наступного дня мати висловила невдоволення невісткою:

Твоя Олеся навіть не подзвонила, не привітала нас із батьком. Бач, яка горда! Зовсім ти її розпестив, сину.

Вона не розуміє, що таке справжня родина. Тому ми тут усі разом, а вона там самотня. Нехай подумає.

А Олесі цієї ночі було не до святкування.

Її батьки, дізнавшись, що дочка одна, запросили її до себе. У них не було гучного свята брат Олесі працював у Києві без вихідних, тому батьки планували зустрічати Новий рік удвох.

Тридцять першого о девятій вечора, коли вони накривали на стіл, у Олесі почалися перейми.

Викликали швидку. Мати поїхала з нею, батько слідом на своїй машині.

Цього року Олеся зустріла Новий рік у пологовому відділенні, а її батьки у вестибюлі лікарні. Вона стала ма

Оцените статью
– Не журся, Славку! Зате Новий рік ти відсвяткував на всі сто!