**Щоденник**
Не як у серіалі, але схоже.
Оксана любила серіали і мріяла, щоб у її житті все було гарно, як на екрані. Але це лиші мрії, а насправді все було простіше будні пливли тихо й нудно.
Вийшла заміж Оксана за Тараса, ніби з кохання, але це лише їй так здавалося. Тарас же, як був змалку непостійним і гулящим, таким і залишився. Привіз він дружину до свого невеличкого дому в селі. Та вже через три роки спільного життя заявив:
Їду від тебе до міста, живи як знаєш. Тісно тут мені, душа просить волі.
Тарешу, ти що це? У нас усе ж добре спробувала втримати його Оксана, нічого не розуміючи.
У тебе добре, а в мене ні
З цими словами він вийшов із хати, схопивши паспорт і клунок з речами. По селу миттю пішли чутки:
Тарас покинув Оксану, мовляв, у місті якусь знайшов
Вона переживала мовчки не плакала, не нарікала, лиш тихо жила в його хаті. Іти було нікуди у батьків брат із сімєю, а їй там місця не знайшлося. Дітей у них не було.
Мабуть, Господь знав, що з Тараса батько ніякий думала Оксана, дивлячись на селянських дітей.
По вечорах вона дивилася серіали, де кипіли пристрасті, були зради. Потім довго не могла заснути.
Ранок починався з годинника: треба було нагодувати свиню, гусей, курей та бичка Миколку. В стадо його не пускала тримала за городом.
Оксанко! почула вона голос сусідки. Твій Микола порвався, скаче селом!
Вискочила вона з хати а бичок уже рогами шастає у сусідський паркан.
Миколко, Миколко ласкаво кликала вона, простягаючи шматок хліба. Та він лиш мотав головою. Та щоб тобі пусто було! вигукнула Оксана. А бичок, ніби образившись, рвонув геть, розганяючи сусідських качок.
Не знати, скільки б вона бігала за ним, якби не тракторист Андрій. Він спритно впіймав мотузок, підтягнув бичка й привязав. Оксана дивилася на його міцні руки, на силу, що просвічувала крізь брудну сорочку. І раптом їй схотілося, щоб він обійняв її
Та одразу ж відігнала ці думки:
Ну й нащо це мені? Ніби кішці ласки забаглося
Соромилася вона своїх думок.
Це просто навіження. Ніколи я нічого такого до Андрія не відчувала. Білявий, вічно жартівник, колишній однокласник. Та й не потрібен він мені. Живе ж із тією здоровенною Маряною відвела погляд і відійшла.
Розлучилася Оксана з Тарасом одразу, як він подався до міста. Бували в неї й інші, та серце не лежало.
Андрій витирав руки об траву, а вона раптом сказала:
Заходь у двір, змиєш.
Він мовчки пішов за нею, а вона відчувала на спині його палючий погляд.
Помітила, що дивиться він на неї якось інакше.
Чого це він?.. але Андрій лише витер руки, глянув на неї і пішов.
З того часу їм обоям здавалося, ніби між ними простягнулася невидима нитка. Коли Андрій проходив повз, Оксана червоніла. А він тепер щоранку йшов до роботи саме повз її двір хоча раніше так не робив.
Вона ж почала рано вставати й виходила полоти город, запевняючи себе, що це заради свіжого повітря. Але знала: хочеться побачити Андрія. Їхні погляди зустрічалися і в його очах було щось справжнє, можливо, навіть захоплення.
Вона гнала від себе грішні думки і боялася Маряни.
Не дай Боже побачить тоді мені кінець
Та Андрій продовжував ходити, дивитися палаючим поглядом, а вона відповідала ласкавою усмішкою. І думала, що це як у серіалі а чим скінчиться, невідомо.
Одного разу, коли вона підмітала двір, почула знайомий голос:
Здоровенькі були, Оксанко
Різко обернулася перед нею стояв колишній чоловік. Той самий нахабний усміх, ті ж карі очі, від яких колись стискалося серце.
Ось, повернувся Візьмеш назад?
А що так? У місті не сподобалося?
Серце навіть не здригнулося. Виходить, не було кохання. Або було та минуло. Двері для нього захлопнулися назавжди.
Тарас повернувся в свій дім. Оксані йти було нікуди, і вона не могла його не впустити. Вночі вона зачинялася у кімнаті, підпираючи двері комодом. Колишній чоловік жив у іншій половині хати, а їй доводилося вилазити через вікно.
Андрій все ходив і ходив повз, настрій був похмурий. Та одного разу побачив, як Оксана вилазить через вікно і в ньому все закипіло.
Значить, не прийняла
Наступного ранку, виходячи, вона наштовхнулася на нові сходинки.
Хто ж це подбав? здивувалася. Та не Тарас же, він увечері лише зявляється
Андрій уночі поставив їй під вікном опору.
На Маряні він не був одружений жили так, вона була старшою за нього. Дітей у них не було, лиА через рік Оксана з Андрієм справляли весілля, а Тарас, так і не знайшовши свого щастя в місті, зник у чужих дорогах назавжди.
