Історія однієї свекрухи. – Ви не повірите, з ким я щойно познайомилась
Соломійка залетіла додому, швидко помила руки і прямо на кухню. Батьки вже сиділи за столом.
Дівчина вибачилась, що запізнилась на обід, і почала швидко розповідати про неймовірну новину. «Ви не повірите, з ким я щойно познайомилась. Мій брат знайшов собі дівчину. Гарненька така, жвава, рудоволоса. Як сонечко. Наталкою звуть. Працює на автомийці, куди ми заїжджаємо помити машину. Там вони й познайомились. У них, здається, все серйозно. Оце так радість!» – цвірінькала без кінця Соломійка. Тарас Петрович, батько дівчини, підвів голову від тарілки і, посміхаючись, сказав, що це добре, а то він вже почав сумніватись у орієнтації сина. Мати Соломійки, Оксана Дмитрівна, обурилася реплікою чоловіка та засмутилась, що син знайшов собі дівчину на автомийці.
«А хто там може працювати? Тільки ті, кого більш нікуди не взяли. Ні освіти, ні манер, ні виховання. І взагалі всі вони якісь невдалі. Одне слово – мийниці. Жодна з них нашому синові й у підметки не годиться», – не могла заспокоїтися Оксана Дмитрівна. Тарас Петрович не погодився з дружиною й вступився за дівчат: «Ну, навіщо ти так кажеш? Усі люди різні. Можливо, дівчина там підробляє, а сама на заочному навчається.
Це ж не погано, коли люди працюють. Значить, цінують гроші. І у сина не проситиме, раз сама заробляє. А тобі відразу все не подобається. Ти ж її навіть не бачила. Можливо, вона гарненька. Не думаю, що наш син обрав когось поганого». Але Оксана Дмитрівна була налаштована рішуче й не заспокоювалася: «Ось прийду й подивлюсь на цю красуню. Чим вона нашого сина причарувала. Зроблю так, що її звідти виженуть, нехай не дивиться на заможних хлопців. Нехай собі шукає нареченого простішого».
Наступного дня Оксана Дмитрівна справді пішла на автомийку. Відразу влаштувала скандал. Почала кричати й вимагати, щоб викликали якусь Наталку, яка вішається на її сина. Вимагала звільнити дівчину за те, що заводить романи з клієнтами. Але дівчина Марія, яка зустріла жінку біля входу, сказала, що не знає такої, можливо, вона з іншої зміни, і запропонувала прийти завтра. Оксана Дмитрівна, звісно, хотіла негайно присоромити «непорядну» Наталку й з ганьбою вигнати її звідти. Але нічого не вдієш – довелося повертатися додому, як кажуть, «несолоно хлібнувши». Та пообіцяла повернутися наступного дня.
Марія підійшла до Наталки й сказала, що не варто було заводити стосунки з клієнтами, бо за це дійсно можуть звільнити – це навіть у договорі написано. Але Наталка відповіла, що вони з Олегом вже рік зустрічаються. Спочатку вона навіть знайомитись не хотіла, але він наполіг, не відставав. А зараз хоче познайомити її з батьками, але вона сама відкладає цю зустріч – спершу хоче закінчити інститут, знайти гарну роботу, а тоді вже й до родини.
А поки Наталці потрібна ця робота – вона навчається й живе в гуртожитку, а грошей у батьків брати не хоче. Марія пообіцяла не розповідати адміністратору про неприємний інцидент, але Наталка має попросити нареченого, щоб він поговорив із матір’ю, і вона більше не приходила зі скандалами на автомийку.
Олег увечері зайшов додому й відразу ж суворо сказав матері: «До чого ти йдеш? Хочеш посварити мене з Наталкою? На автомийці вона тимчасово. І взагалі, будь-яка праця шановна. Ти її навіть не знаєш. Вона добра й розумна дівчина. Я її люблю. Якщо ти ще раз прийдеш туди, я піду з дому, заберу Наталку, і ми житимемо окремо. Більше ти нас не побачиш. Не лізь у наші стосунки. Я хочу на ній одружитись. І це моє останнє слово». Оксана Дмитрівна нічого не відповіла синові. Вона знала його характер – дарма він не ставитиме матері ультиматумів. Як сказав, так і зробить. Втрачати сина вона не хотіла, тому вирішила більше не ходити на автомийку.
Минуло два роки, і Олег із Наталкою влаштували весілля. Родичам нареченого дуже сподобалося свято. Оксана Дмитрівна з гордістю розповідала, що організацією весілля займалася невістка Наталка. Вона виявилася гарною й дуже розумною дівчиною. Закінчила інститут із червоним дипломом, знайшла роботу в компанії й отримує зарплатню не меншу, ніж її син. А ще вони чекають дитину – Наталка вже на третьому місяці. Олег ледь переконав її вийти заміж, бо вона хотіла спочатку пожити у цивільному шлюбі. Добре, що Оксана Дмитрівна колись послухала сина й не втрутилася у відносини молодих.
Тарас Петрович підійшов до дружини й запросив її на танець. Шепнув на вухо, що йому дуже пощастило з дружиною – так само, як і синові. Вони приєдналися до танцю молодих і закружляли у вальсі.
А як ви думаєте – чи повинна мати вибирати наречену для свого сина?
