Світлана вимкнула компютер, а навколо, здавалося, починав густішати голубий туман таке буває у сни, коли реальність розтікається у плямах. Вона вже збиралась виходити, коли двері кабінету ледь чутно скрипнули.
Світлано Ярославівно, до вас якась дівчина. Каже особисте питання.
Проведіть її, нехай зайде, слова плавали у повітрі, як рибки у ставку.
До кабінету увійшла низенька, кучерява дівчина у короткій спідниці. Все було дивно, аж невиразно; в куточках очей миготіли сині жар-птиці.
Добрий день. Мене звуть Мирослава. Прийшла запропонувати угоду.
Вітаю, Мирославо. Яка ще така угода? Ми здається, не знайомі
З вами ні, а з вашим чоловіком Костянтином дуже навіть. Ось.
У руці Мирослава тримала аркуш, схожий на старовинний сувій, з якого струмувала біла імла. Світлана взяла його й почала читати:
«Мирослава Данилюк, вагітність 5-6 тижнів»
Світлана не розуміла, наче читала розмиті слова у каламутній воді.
Що це? Навіщо мені це даєте?
Тут усе просто. Я вагітна від вашого чоловіка.
Всередині Світлани закружляли птахи з порцеляновими крилами.
І чого ж ви хочете? Вітання?
Гривень. Якщо вам дорогоцінний Костянтин
За що ж гроші?
Я зроблю аборт і зникну з його життя навіки. Він іще нічого не знає. Я прийшла спершу до вас. Якщо відмовитесь, він піде до мене, адже ви безплідна, не народите самостійно. Я все знаю про вас. Ну, погоджуєтесь?
Світлана опинилася на перетині вулиць, які не існували в Києві, а мозаїчний світ котився всередині голови.
Скільки хочете за своє мовчання?
Три мільйони гривень. Для вас дрібниця. А разом зустрінете старість
Яке милосердя, дякую! Залишайте номер, я подумаю.
Довго не думайте, час пливе, аби я встигла
Мирослава написала номер і зникла, мов тінь, за прочиненим дверима.
Світлано Ярославівно, ви вже йдете? Прибиральниця чекає
Так, йду. На добраніч, Квітославо!
Світлана опинилася в машині, де на вікнах вистукували лапками невидимі коти. Що це було?!. Хто така Мирослава? Невже й справді Костянтин?
Дома документи оживали, кружляли орнаментами, а двері видавали оглушливе клац.
Кохана, я вдома! Що так смачно пахне?
Заходь, дізнаєшся
Костя потер долоні й увійшов, а Світлана сиділа, схрестивши ноги, і дивилась на нього, як місяць через калюжу.
Чому ти дивишся так тривожно?..
Костю, хто така Мирослава Данилюк?
Співробітниця фірми. А що трапилось?
Вагітна від тебе. Ось, подивись.
Костя схопив аркуш.
Це неможливо Я не памятаю нічого такого. Як так взагалі можливо?
А вона вимагає три мільйони гривень, аби зробити аборт. Інакше ти підеш до неї, бо я, бач, не народжу. Що скажеш?
Я нічого не розумію Клянусь, нічого не було! Я твій, Світлано!
Я відчуваю людей, бачу, що бреше. Ти не переживай. Готова на перевірки?
Абсолютно! Це маячня!
Все, вечеряємо.
Наступного дня Світлана подзвонила за дивним номером у рурці віяв вітер. Мирослава зявилася через пів години, і час навколо знову пішов назад.
Слухай, Мирославо. Костя б не міг бути батьком. Я довіряю йому. Не вийшло заробити роби аборт і живи своїм життям.
Дивна ви жінка Чому так свято довіряєте йому? Дзеркала дивились на тебе, сміючись кривляками. Тобі сорок років, ало! Завжди знайдеться хтось молодший і гарніший.
Ще щось скажеш?
Купіть дитину. Зробіть аналізи батько саме Костя, стовідсотково.
Але як?
Гаразд, правда: півтора місяці тому у нас був корпоратив. Наш з Костею знайомий сказав, що він одружений на заможній жінці, яка сама не народить і навіть сурогат не допоможе.
От і прийшла ідея. Я спробувала його спокусити, не вийшло. Я звикла, що чоловіки кидаються, а тут мов сон.
Сестра-провізор дала порошок тимчасово втрачаєш память. Підмішала Кості у напій, привела додому Він був ніби не свій.
Далі був овуляційний сон, і от я вагітна. Костя нічого не памятає. Я впевнена на сто відсотків. Є й відео.
Мирослава включила ролик: Костя без одягу, дивиться у стелю, як на зоряне небо без зірок.
Аборт мені як плюнути. Просто люблю гроші, особливо легкі. Не думаю, що поліції скажете у вас посада! Я пропоную: дитина за три мільйони гривень. Я доглядаю вагітність, все як слід.
У Світлани дзвеніли шибки у склянці води. Якась тінь голови падала від лампи.
Мирославо, тобі місце в тюрмі.
А що робити? Виживаю, як можу. Борги. Цукровий татусь помер.
Світлана випила ще води з графина, і час відійшов назад.
Ввечері все розповіла Кості. Той був у захмареному шоці.
Я подам на неї в суд!
Знаєш, життя дивні речі витворяє. В інтернеті пише, що в клініці роблять ДНК на 7-му тижні вагітності.
Перевіримо спершу, твоя дитина, чи ні. А далі Ми ж давно мріяли
З дитбудинку не хотіли брати. А тут якщо це від тебе вже готова дитина, хоч і нечесним шляхом. Може, це шанс, даний згори?
Ще тільки тебе не вистачало похвалити цю шахрайку! Та ні, хай уже робить аборт і відчепиться!
Костя вийшов, а Світлана поринула у простір минулого.
Згадала університет, коли вперше побачила Костю безмежна, студентська любов окутала їх. Одружилися, знімали квартиру на Подолі. Карєра Світлани пішла догори, дядько допоміг відкрити свою фірму, з часом все повернулось із надлишком.
Костя відкрив свій магазинчик, а дітей не було. Якось вечором ішли з ресторану: на них напала нетвереза компанія. Один хлопець з ножем кинувся на Костю, а вона закрила його собою Врятували, але тепер дітей не було судилося: видалили і матку, і яєчники.
Світлана важко все це прийняла. Костя всюди підтримував мов тиха вода біля берега.
Іноді Світлана заходила до Михайлівського собору, ставила свічки, кидала копійки донизу на паперті. Одного разу стара бабуся мовила:
Дякую, доню. Бачу смуток у тебе. Ой, не журися! Буде у вас дитина, тільки прийде вона незвичним шляхом
Світлана посміхнулась задумливо, але щось у душі ворухнулося.
Зрештою, погодила Костю на аналіз крові. Пройшли і виявилося, що дитина таки його.
Ну що, переконались? Платіть за дитину! Мирослава кривила губи.
Я скажу так: жінку, яка народить від Кості за гроші, в Києві не проблема знайти і дешевше. А ми не хотіли цього. Але, раз уж так сталося ми заберемо дитину. Півтора мільйона гривень і всі щасливі. Всі документи оформимо.
Я ж три мільйони просила! Що за торг?
Тепер наші умови, погоджуйся або нічого не отримаєш!
***
Костю, домовилася. У нас буде малюк.
Навіщо це все Ще й гроші цій шахрайці
Може, це доля підсунула нам такий подарунок.
Всю вагітність Мирослава відвідувала лікарів. Народився здоровий хлопчик.
Мирослава відмовилася, Костя офіційно забрав сина. Клопоти з документами закінчились. Мирослава зникла з їхнього життя із пачкою грошей а всім казали, що народила сурогатна мати.
Дякую, що народила від мого чоловіка, мовила Світлана на прощання.
Тепер у них жив маленький Олесь.
Костю, дивись, він точнісінько на тебе схожий
Ти так гадаєш? Я в малюках не тямлю Хоча, красунчик, як і я
Памятаєш стареньку біля собору? Вона передбачила це Дитя прийшло у наш дім фантастичним способом
Костя й Світлана дивилися в очі сину й нею себе бачили у майбутньому, якого ще не було.
Часом Всесвіт виконує бажання дуже дивно.
***
Через кілька місяців по телевізору Світлана побачила сюжет: у тісній квартирі, мов павутина, знайшли мертву Мирославу. Зникла у тому світі між розломом сну і дійсностіМалий Олесь спав, згорнувшись клубочком, а в квартирі стояла тиша, яку іноді порушував його сонний подих. Світлана стояла біля вікна, дивилася на тихенький дощ і тримала в руках маленький повітряний дротик, який знайшла у коробці з першими дитячими іграшками. Чомусь подумалось про Мирославу дівчину-тінь, яка принесла у їхнє життя цей дивний вузол подій. Вона заплакала без образи, без злості, лише із щемкою вдячністю, якої не описати жодною угодою.
Поруч обійняв Костя, його теплі долоні дихали спокоєм.
А знаєш, Олеся, мабуть, послала нам якась зневірена добра душа, прошепотів він.
Може Бо тепер кожний вечір у нашому домі пахне дитячим молочком, а тиша лоскоче радістю.
За вікном хмари розійшлись, і маленький промінь торкнувся обличчя хлопчика.
І якщо навіть Всесвіт ходить колами незвіданими дорогами їхня маленька сімя нарешті була вдома.
