Було колись щастя
Керівник відділу продажів Ярослав був неодружений, тому, побачивши молоду та гарну Оксану, одразу закохався. Вона прийшла перший день на роботу до його відділу, і він тут же підійшов до неї.
Доброго ранку, колего, промовив він із такою теплою усмішкою, що погляд Оксани мимоволі затримався на ній.
Доброго ранку, відповіла вона ніжним голосом і посміхнулася у відповідь.
Отже, приступайте до своїх обовязків. У курс справи вас введе Наталя, вона тут старша, він кивнув у її бік, ознайомтеся з інструкцією. Бажаю успіхів, сподіваюся, справимося.
Колеги, переважно жінки, з цікавістю подивилися на свого начальника, а коли він вийшов, Наталя прошепотіла сусідці Ганні:
З якої речі наш Ярослав так уважно зустрічає новеньких? і обидві засміялися.
Оксана спочатку придивлялася таки новий колектив поводилася не абияк скромно, скромність взагалі не була її рисою, але трималася тихо, зайнявши позицію спостерігача. Молода, але вже досвідчена, їй лише двадцять два, але ще з сімнадцяти років встигла розбити пару сімей. Навіть у коледжі вплуталася у звязок із викладачем, набагато старшим за неї, але першим опамятався він, коли чутки дійшли до його дружини.
Минув час, і Ярослав одного разу запропонував їй посидіти після роботи в кавярні.
А чому б і ні? Ви мій шеф, а з шефом треба тримати добрі стосунки, так би мовити, налагоджувати контакти, усміхнулася вона.
Її усмішка була такою милою і щирою, що він спочатку подумав жартує. Але зрадів, адже вона погодилася. Ярославу було тридцять, одруженим він ніколи не був, були стосунки, але до серйозного кроку не дійшло. Тому ці стосунки завязалися швидко: закохалися, зустрічалися, а потім колеги разом здивувалися, коли він оголосив, що вони з Оксаною запрошують їх на весілля.
Сімейне життя Ярослава
Усі бажання та примхи Оксани він виконував. Він навіть прийняв її умову.
Поки що не плануємо дітей, хочу пожити для себе. Коли буду готова стати матірю, скажу тобі. А поки що, любий, ніяких пелюшок і розпашонок.
Ярослав думав, що пройде час, і дружина зрозуміє, що сімя без дітей не сімя. Але час ішов, а Оксана не збиралася народжувати, і кожного разу, коли він заводив розмову про дитину, різко обривала його:
Ярославе, я ж тебе відразу попередила, і ти погодився, тому не забивай мені голову дитиною. Я ще не готова.
Минув ще час, і одного дня чоловік побачив, як дружина, розгублена, вийшла з ванної кімнати з тестом на вагітність у руках.
Оксанко, ти вагітна? вона кивнула.
А він від щастя підхопив її на руки, а вона розплакалася.
Не хочу я народжувати, не хочу бути товстою коровою. Ти маєш щось зробити! але він тримав її на руках і цілував у мокрі від сліз щоки.
Не сердься, не плач, це ж щастя! Як же я люблю тебе, Оксанко! У нас буде дитина!
Але Оксана була рішуча пішла до лікаря і взяла направлення, щоб позбутися вагітності. Та Ярослав прибіг до лікарні якраз вчасно вона ще не зайшла до кабінету. Зі скандалом вивів її на вулицю.
Благаю тебе, Оксанко. Не роби цього, нехай народжується наша дитина. Я тобі у всьому допомагатиму. Обіцяю, умовляв він.
Дружина погодилася за умови, що міняти пелюшки, памперси і вставати вночі до дитини не буде. Усю вагітність він не відходив від неї, виконував усі бажання. Нарешті настав той день Ярослав відвіз її до пологового. І тільки коли на світ зявилася здорова донечка, він з полегшенням зітхнув.
За півтора місяця подзвонила
Зраділий і втомлений, він поїхав додому відпочити. А наступного дня, приїхавши до пологового провідати дружину з донькою, раптом почув:
Вашої дружини тут немає, вона втекла, дитину залишила.
Не може бути, не повірив Ярослав. Може, вона кудись вийшла?
Ні, вона пішла, ось записка, медсестра подала йому листок, складений удвоє.
Ні в офісі, ні вдома Оксана не зявлялася, на дзвінки не відповідала, змінила номер. Лише через півтора місяця вона подзвонила Ярославу.
Збери мої речі, приїде мій Артем і забере їх. На розлучення подавай сам, я все одно не прийду.
Про доньку навіть мови не було не потрібна вона їй, як і Ярослав. Так і став він для донечки Марійки і матірю, і батьком. На щастя, неподалік жила його матір, яка допомагала з донькою.
Ганна
Почувши дзвінок на телефоні, Ганна відповіла дзвонила зі школи Олена Петрівна, вчителька Дмитрика, її сина. Він навчався у другому класі.
Терміново приходьте до школи, ваш син тут таке вчинив, і відключилася, не вдаючись у под
