**«Жарт не вийшов»**
Жвава й весела Олеся не могла й дня прожити без жартів. У школі постійно кепкувала, у вузі грала в КВК. І хлопців обирала таких з почуттям гумору.
Олесю, ну що ти як вітер сьогодні з одним, завтра з другим, казала їй подруга з інституту Марина.
Марино, ти ж знаєш, для мене головне, щоб хлопець вмів сміятись! Ось Славко взагалі не розумів жартів, а Дмитро реготав з усього теж не варіант, пояснювала Олеся.
Доведеться пошукати того «ідеального», посміхнулася Марина.
А мені подобається сміятись! І хочу, щоб поряд був хтось такий самий, відповідала Олеся.
Життя не жарт. Мені, наприклад, подобаються серйозні хлопці, заперечила Марина.
У кожного своє, знизала плечима Олеся. Мені до вподоби, коли людина вміє сміятись над собою. Головне не переходити межу!
День сміху був для неї святом. Ще з інституту вона обожнювала розіграші, а в офісі й подавні. І якщо хтось намагався жартувати над нею завжди розкривала підступ.
З хлопцями не везло: Славко взагалі не розумів гумору, а Дмитро сміявся з усього підряд, але деякі жарти просто «не доходили».
А от Ігор спершу здався ідеальним. Одного разу вона сховалась за двері й вискочила з криком «Бу!», сподіваючись, що він теж віджахнеться. Але він лише здивовано подивився.
А через два дні, коли Олеся несла каву на підносі, Ігор кинув їй під ноги гумову змію. Вона аж підскочила кава розлилась, піднос полетів.
Ігор, ну що ти робиш?! Я могла обпектися! скрикнула вона.
Це ж «відповідь», спокійно сказав він.
Потім вони посварились, але помирились. Але місяць потому Ігор підкинув їй справжню (неотруйну) змійку. Вона так перелякалась, що вилила чай на себе й застрибнула на стілець з криком.
Це жарт! сміявся Ігор, хапаючи плазуна.
Забери свою змію і йди геть! Серйозно! вигукнула Олеся.
Так вони й розійшлись.
На роботі ж все було інакше колеги любили жартувати, особливо Максим. Він ніколи не ображався на її кепкування, і вони постійно змагались, хто кого пережартує.
Першоквітня Олеся спекла пиріжки один для Максима, з сіллю замість цукру. Він відкусив, скривився й вибіг із кабінету.
Олесю, ну ти ж мастєр! сміялись колеги.
Я вам не давала такі, спокійно їжте! відповіла вона.
Максим повернувся:
Як я розслабився? Знав же, що ти підступна!
До кінця дня він дражнився:
Всі ситі, а я голодний! Але я тебе теж розвеселю!
Перед кінцем робочого дня Олеся зайшла на кухню. Максим узяв яблуко, ніж і раптом скрикнув:
Ой, я порізався! Дай рушника!
Олеся ж боїться виду крові. Вона кинулась шукати серветки, схопила Максима за «поранену» руку а та відпала!
У неї закрутилась голова, і вона знепритомніла.
Очнулась над нею стояв блідий Максим.
Вибач, я не знав, що ти так реагуєш! бурчав він, розтираючи їй скроні.
Ну, жарт вдався чи ні? слабко посміхнулась вона.
Максим заварював їй чай, годував шоколадкою й без кінця вибачався.
Та годі вже! Я ж сама жартую, сміялась Олеся.
А потім раптом подумала: «Він же добрий, смішний, турботливий Чому я раніше не помічала?»
Максим зізнався:
Мені давно подобаєшся. З тобою не нудно.
Щось у мене «клацнуло», відповіла вона.
Вони реготали навіть у ЗАГСі, а весілля було однією великою жартівливою історією.
Бо як кажуть: «Якщо з людиною є над чим мовчати і сміятись виживеться все».
