Невістка
Ганна Миколаївна поставила на красиво сервіруваний стіл велику тарілку із запеченою качкою та важко зітхнула. Ось-ось мали приїхати сини з дружинами.
Не так давно одружився молодший син. Весілля було скромне, майже домашнє, як тепер молодь і звикла відзначати. Ганна Миколаївна б, може, й гуляла на повну якби їй у молодості дозволили. З чоловіком вони теж колись просто розписалися у РАЦСі, обручки змогли собі купити лише через рік дві тоненькі золоті каблучки. Дітям хотіла подарувати справжнє свято, але кожне покоління має свої звички.
“В неї один лише мінус аж надто вже вона доглянута!” зізналась Ганна Миколаївна подрузі. Але з невісткою, Даринкою, вирішила сама поговорити.
Дарина взагалі була дівчина хороша, приємна. На Грицька, сина, вплинула дуже добре. Знайшла йому чудову роботу, допомогла розібратись, як життя будується. А до того тридцяти років він усе по готовому жив, не надто старанний був. Мати переживала, але все налагодилося, дякувати Богу.
Один у Дарини мінус дуже ж береже свою зовнішність. Постійно в салонах: стрижки, фарбування, косметолог, масажі, манікюр. Скільки ж грошей на це йде! А як на думку Ганни Миколаївни, заміжній жінці, ще й з родиною, треба перш за все про сімю думати.
А якщо дітей заведе? Що, замість нових черевиків синові знову за манікюром побіжить? Ганна Миколаївна таких жінок не схвалювала вона в свої потреби останню чергу думала, особливо після смерті чоловіка, коли сини вже дорослі, а без її підтримки не обійтись.
Думки перервав дзвінок у двері приїхала молодь. Дарина увійшла впевненою ходою: свіжо укладене волосся, акуратний манікюр, а макіяжу майже нема майстерна робота косметолога.
Даринко, яка ти гарна! щиро похвалила свекруха, хоч нотка незадоволення прослизнула в голосі. Костюм, мабуть, новий?
Так, вчора купила, посміхнулася дівчина. На роботі премію дали.
Премію краще відкладати, поділилася досвідом Ганна Миколаївна. Усі надбавки, додаткові заробітки, тринадцяту зарплату на чорний день. Знадобиться, повір!
Дарина промовчала. Вона поважала свекруху просту, віддану сімї жінку. Але в глибині душі була впевнена: чорний день настає не тоді, коли до нього готуються, а коли нічого не змінюється.
Вечір пройшов у затишній атмосфері. Але декілька разів Ганна Миколаївна намагалась завести розмову про “зайві витрати”. Дарина зрозуміла камінці саме в її город.
А ви давно бували на манікюрі, Ганно Миколаївно? не втрималася вона.
Я? здивувалася мати Грицька. Ніколи. Щось дома роблю, щоб руки були чисті. Більше не треба.
Решта гостей цю розмову й не помітили, а Дарині, як жінці, стало щиро прикро. Виростила двох синів, обидва добре заробляють, а вона на себе й копійки не витратить!
Грицю, твоя мама взагалі щось робить для себе? спитала вона чоловіка по дорозі додому.
Не знаю… Готує, гостей приймає. З сусідками чаї пє. А що?
Ну як це так, що вона в житті нічого доброго й не бачила? Могли б ви час до часу з нею сходити в кіно, в театр чи хоча б у кавярню
Ой, їй це не потрібно, дарма вигадуєш.
Дарина замовкла, але подумки згадала свою маму. Та, навіть коли грошей було не густо, завжди знаходила на красиву зачіску, плаття чи похід у міський театр. Дарина вирішила: свекруха має спробувати пожити для себе, а не тільки чекати внуків та віддавати все їм.
Минуло кілька днів. Дарина подзвонила Ганні Миколаївні, запросила прогулятися разом, випити кави, а між іншим забігти в салон краси. Сама невістка хотіла на косметичну процедуру й обіцяла й свекрусі щось приємне.
Ой, Даринко, якщо тобі треба я в коридорі почекаю або на вулиці, розгубилася Ганна Миколаївна.
А навіщо чекати? Проведіть цю годинку з користю! Давайте хоча б манікюр і масаж рук?
Свекруха погодилась неохоче. Дарина заздалегідь попередила дівчат у салоні, щоб зробили усе найкраще, запропонували ще щось додаткове, але про ціни казали, ніби все вже оплачено. “Якщо сподобається матимете ще одну постійну клієнтку!” пожартувала.
В призначений час Дарина зачекала в холі, зі свекрухою зайнялись майстрині. Сама ж навіть процедур для себе не замовляла вирішила попрацювати з телефона.
Ганна Миколаївна вийшла з салону аж через дві години розслаблена, з посмішкою. Їй зробили масаж рук, догляд за шкірою, каву та травяний чай подали.
Ой, Даринко, стільки всього зробили… Як же це дорого, напевне?
О, якраз акція: приводиш подругу все безкоштовно! втрутилася адміністраторка.
Після салону пішли разом у кавярню. Ганна Миколаївна, смакуючи капучино, вперше за багато років просто відпочивала, не думаючи про домашні справи.
А давайте разом ходити ще, на такі “дівчачі” зустрічі? запропонувала невістка. Тут для постійних клієнток хороші знижки, вам теж сподобається.
Дуже…, зізналася свекруха. Я й не знала, що це так приємно.
Треба було раніше спробувати!
Ой, раніше… Діти малі були. Чоловік, Царство йому Небесне, суворо рахував гроші, не заохочував такі витрати. А потім і сенсу не бачила…
А тепер є: щоб мені компанію скласти! Нудно ж одній.
Ну, іноді можна й разом.
Так і заведено стало: свекруха з невісткою разом ходили на доглядові процедури. Дарина й гардероб Ганні Миколаївні потроху освіжила, завжди смішно зменшуючи суми.
Умовила Грицька запросити маму у ресторан. Потім разом сходили в кіно. А під Новий рік Дарина подарувала свекрусі абонемент до театру.
Та ти ніби помолодшала! дивувались сусідки.
Ото ж бо, за молоддю щось та й береш, скромно віджартовувалася Ганна Миколаївна.
І справді здавалося, що ось тепер, на пенсії, у матері двох дорослих синів тільки почалося нове, молоде життя.
Бо справжнє щастя це не забувати про себе, не відкладаючи радість на “кращий випадок”. Ти потрібен іншим лише тоді, коли є потрібним самому собі.
