Настя терпіла, поки не вибухнула
Настя намилила губку і почала відтирати пригорілі плями з плити. Свекруха знову щось готувала і, як завжди, забула прибрати за собою. Молоко втекло, каша пригоріла, а тепер усе це намертво прилипло до емалі.
Настуню! почувся з кімнати голос Ганни Іванівни. Ти там ще довго копошитимешся? Я чаю хочу!
Настя зітхнула, промила губку і поставила чайник. Вже девята вечора, вона щойно з роботи, а свекруха цілий день сиділа вдома, але чай собі заварити не спромоглася.
Несу, Ганно Іванівно! відгукнулася вона, намагаючись, щоб у голосі не пробивалося роздратування.
Ігор у цей час дивився телевізор у сусідній кімнаті, навіть не підвів голови, коли дружина пройшла повз із підносом. Так кожен день. Він приходить з роботи, вечеряє і сідає до телевізора. А все інше дім, мати, господарство це Настині клопоти.
Ти цукор забула! незадоволено буркнула Ганна Іванівна, коли Настя поставила перед нею чашку. І печива нема. Як же чай без печива пити?
Печиво закінчилося вчора, тихо відповіла Настя. Завтра куплю.
Ось бачиш, не слідкуєш! А за мого часу господиня завжди знала, що в домі є, а чого нема. Я Ігоря сама підняла, і дім у порядку тримала, і на роботі встигала. А ви, молоді, тільки й знаєте, що по магазинах бігати та по телефону базікати.
Настя мовчала. Спорити марно, вона це вже зрозуміла. Ганна Іванівна завжди знайде, за що докорити. То борщ пересолений, то пил десь не витерта, то голосно телевізор увімкнений, то тихо. Іноді Насті здавалося, що свекруха навмисне шукає привідів, щоб зробити зауваження.
А Софійку свою знову не забрала з дитсадка, продовжувала Ганна Іванівна, причмокуючи чай. Вихователька дзвонила, питала, де мама. Незручно мені було, чесне слово.
Я ж просила вас забрати, у мене нарада була до семи, намагалася пояснити Настя.
А я що, нянька? У мене свої справи є. Ось раніше жінки й працювали, і дітей самих ростили, без нянь і бабусь.
Настя вийшла на кухню і почала мити посуд. Руки тремтіли від образи. Софійка сиділа у групі продовженого дня до пів на восьму, плакала, бо всі діти вже розійшлися. А Ганна Іванівна цілий день була вдома, телевізор дивилася, але онучку забрати не могла.
У спальні на столі лежала стопка дитячих малюнків. Софійка щодня приносила щось із садка то малюнок, то виріб. Показувала мамі, розповідала, як робила. А потім питала:
Мамо, а чому бабуся на мене не дивиться? Я їй малюнок показую, а вона відвертається.
Як пояснити шестирічній дитині, що бабуся вважає її завадою? Що з того часу, як вони переїхали до Ганни Іванівни, стара жінка постійно скаржиться, що в домі шумно, що дитина все чіпає, все ламає.
А починалося все добре. Коли Ігор привів Настю знайомитися, Ганна Іванівна була привітна, розпитувала про роботу, про сімю. Навіть сказала:
Гарна дівчина, Ігоречку. Видно, що вихована. Женися, пора вже.
Весілля було скромне, але веселе. Ганна Іванівна допомагала з частуванням, метушилася, раділа. Настя думала, що їм пощастило з родиною, що свекруха буде як друга мама.
Коли Софійка народилася, Ганна Іванівна спочатку була в захваті. Онука, красуня, розумниця! Допомагала з дитиною, варила супи, прасувала пелюшки. Настя працювала на півставки, встигала і дім, і малу.
Але поступово щось почало змінюватися. Спочатку дрібні причепи: то підгузник не так надітий, то кашу надто рідку зварила. Потім зауваження стали серйознішими.
Ти що, зовсім не тямиш у дітях? обурювалася Ганна Іванівна. Ігор у її віці вже сам їв, а твоя й ложкою в рот потрапити не може!
Їй лише рік і три місяці, несміливо відповідала Настя.
Ось саме! Балуєш! Я Ігоря суворо виховувала, і нічого, людиною виріс.
Ігор зазвичай у таких розмовах не брав участі. Приходив з роботи втомлений, вечеряв і сідав до телевізора. На зауваження матері лише кивав або відмахувався.
Мамо, не чіпляйся, іноді говорив він. Настя добре справляється.
Але частіше мовчав. А коли Настя намагалася з ним поговорити, скаржилася на постійну критику, Ігор знизував плечима.
Та не звертай уваги. Мама в нас така, звикла все контролювати. Потерпи, вона скоро звикне.
Тільки не звикала Ганна Іванівна. Навпаки, з кожним роком ставала все вимогливішою і капризнішою. Особливо після того, як вони переїхали до її квартири. Їхня однушка стала тісною для сімї з дитиною, а в Ганни Іванівни була двокімнатна, у хорошому районі.
Переїжджайте, запропонувала вона. Нащо вам зайві витрати? І мені веселіше буде.
Спочатку справді було зручно. Софійка отримала окрему кімнату, не треба було платити за ор
