Оціля, Марія, не витримувала свого зятя Віктора. Простий селянин з Купянська, який і слуху не чув про манери, ще й гратись мав з компютерних ігор. Вона зробила все, що могла, відігнати Оленуньку від такого чоловіка, але він застосував найзвичніший, але ефективніший спосіб зробив їй шкільне з тілом. Що тут робити Марія багато послухала серіалів і чудово знала, що якось відішле дочку на аборт, просто втратить зв’язок з онуком. Швидшість вона швидко прийняла шлюб. І цей дурень ще гадав, що вивезе Оленуньку до арендованої квартирки, ой, уявіть! Вона прийняла їх у себе додому, навіть великій кімнаті відступила.
Дівчино, і що цей твій знов іграється в танки? недоволено бурчала Марія. Ти весь день з дитиною, дав би тобі відпочити!
Мамо, він так стрес розряджає. Помережиться і до Юлі йде спати укладати, зацікавлено додавала дочка. Стоп, до нього вже нічого застерігати.
Ні, не такий він і поганий, цей Віктор. Марія уже десять років вдова, ще навчитися сама лампочки вдома міняти. А він і дверці на кухні всі починив, і мийку нову поставив, не йдучи вже про всю решту чоловічої справи. Але краще з живими, котрі не закриваються, ніж змиритися з тим, що Оленка залишить балет. Не вийшло ще їй з балетом, а Оленунька була в неї талановитою, та тепер, після декретного, привабляло лише ролю викладача у місцевому Домі культури. Ні, все ж поганий цей Віктор, дуже поганий.
А зят, здавалося, і не помічав її дратівливості. Ходить, говорити мамою ще й хабарів від них знайшлася.
Мамо, як ви смачно кормите! хвалив він її смаков будь-які. Марії так і хотілося зазнаменувати, що в дочки котлета смачніша там була відбірна м’ясо, а в нього курячий фарш і хліб.
Отож і з комп’ютером інші не просто так сидять гроші заробляють, сказала якось Марія, наливала суп послід дівчині густіший, зяті тілький товстіший.
У наших інші так часто працюють, відповів Віктор, поверх хлібного куркуса, плічко велике, яке йому Марія люб’язно підшула. Я туди програмістом би поступав.
І що ж, не поступив? злегка усміхнулася Марія.
Що з якою вільністю поступив, відповів зять. А учітися не міг, відписали.
Гуляв, кивнула Марія. Грати в танки.
А, мама! вмішалася Оленка. ВІк більш нічами працював, жити треба на що! Я йому казала, щоб він на заочне вчився, а він ні.
Зрозуміло тут треба думати, а не в танки крутити, довігла Марія.
Дочка буркнула, і Марія гордо відступила до своєї кімнати.
Але більше самого зятя, Марія терпіти не могла його родичів, що побачила лише раз на шлюбному праздні, але цього їй було досить. Тому, як Віктор обманно сказав Марії, що приїдуть до них на день батька й матері, вона майже не впала в обморок цього вона не сподівалась.
Ліпше в гостиниці ночує, безвідворотно сказала вона.
То й я їм казав, сказав Віктор. Але на вечірку хочуть зайти, поближче познайомитися.
Марія зберігала мовчання, коли по традиції втрутилася Оленка:
Ой, як добре я пиріг спечу й куряче рулет, а ти, мамо, свій плов?
Марія зітхнула як вона може розстроїти дочку? Молоко ще пропаде…
Ладно, буркнула. Нехай зайшли.
Як Марія й боялась, були гулянки і грубо, нічого ненесли, навіть подачу Оленчині, і все намагалися знати, як ціни в гостиниці не поштах, а у них, устигли, пройшли.
На вечері мати Віктора, дивлячись, як Марія накладає плов, раптом сказала:
Святино, ви йому дарувати не багато! Він думає, що вже народився. Ми його з інтернату забрали, так він і по вечір великодушний. Нічого не думав, що сестер по їжі обєднував!
Марія здивувалася і звалив лице Віктора на сватку, а потім на Оленку. З побачення її обличчя видно, що вона тільки тепер про це дізналася.
Ти мені про це не казав, здивувалася Оленка.
Вот! вигукнула сваха. Неблагодарний! Ми його розвивали, кусок хліба від серця відривали, а він повзнув і вирішив учитись. Ми швидко з цією дурною думкою поклали. Нагадували, скільки в нього вкладено, наші дівчинки ростять. Потім працював, так ми одну вчивали, а тепер на другу як приїхали приставити.
На ночі вони не підпустили. За чекала, доки Оленка піде до Юлі спати, і підбіг зятя.
Так ти зрозумів відштовхнувся від вчителя через те, що працював для цих? вона легенько викрутила руку в бік двері.
Мамо, не казали ви їм жодного поганого слова, попросив Віктор. Вони мене прийняли, дім дали, харчують як ніколи! він замолк і додав. Ну, як би чесно, вам смачніше ви так добре їдино мене готуєте!
Що сам не хотів вчитися? з підозрою питає Марія.
Так хотів я, хотів, сказав Віктор. Але снач познаю сестру, а тепер тут у мене Оленчик і Юля хліб на їх.
Зрозуміло, протягла Марія і кинулася до своєї кімнати.
З того дня котлети в тарілці були такі самі, як у Оленки. А через тиждень Марія, з незворушним виглядом, як мимоходом, сказала:
Віктор, я домовилася, тебе вймемо до нас адміністратором. Компютери вмієш налаштовувати?
Умію, здивувався Віктор.
Ну то чудово. Зарплата така ж буде, а часу більше. Отже, у мене одне лише умови
Я погоджуюся, перебила її Віктор. На все погоджуюся!
Ти відновишся і потім продовжиш навчання, закінчила Марія.
Оленка прибігла обняти маму і з вдячністю сказала:
Мамо, ти в мене найкраща!
А готувати ви ще смачніше стали, визнав Віктор.
Марія пожала плечима і зробила вид, що нічого особливого не сталося. Ні, не такий він і поганий, цей Віктор…
Привіт, Суме!
