Колись, коли я вже була вдруге вагітною, до нашої двері постукав молодий дівчина з немовлям на руках. Я не могла уявити, що така ситуація може трапитися саме зі мною, адже я давно не знала, з ким саме я ділю своє життя.
Андрій я познайомила, коли мені було п’ятнадцять, йому тоді семнадцять. Через п’ять років ми одружилися, а вже через рік я завагітніла. Коли на світ прийшла наша донечка Марічка, Андрій був на сьомому небі. Він приділяв їй усю свою увагу, ще більше працював, щоб забезпечити сім’ю. Купив нам простору двокімнатну квартиру у центрі Києва, і Марічка стала його головним скарбом. Він щодня відводив її до дитячого садка, на різні гуртки, часто гуляли разом, а ввечері дивилися мультфільми. Здавалося, наш родинний осередок ідеальний. Та одного дня все змінилося.
Коли я вдруге очікувала дитину, у нашу вхідну посічала молода жінка з маленьким сином на руках. Вона виглядала близько двадцяти років, і представилася як Мирослава, 19річна дочка Андрія від його другої дружини. Два тижні тому вона народила сина і тепер шукала притулку. Я зателефонувала Андрію, сказавши, щоб він прийшов. Його відповідь мене вразила:
Дорога, ми ж колись жили в мирі. Не варто розривати те, що було. Я не планую розлучення, а й не збираюся кидати Мирославу.
Мені не можна було смиритися з таким. Я зірвала його валізу, а коли виштовхувала його з дверей, він крикнув:
Дурна дівчино, ти це пошкодуєш. Ця квартира оформлена на моє ім’я, ти й діти будете змушені жити в старій хрущовці на околиці. Не розраховуй навіть на аліменти моя заробітна плата мінімальна. Думай, як виживеш.
Не можу собі уявити, що такі слова прозвучали з рота чоловіка, якого я кохала. Я зрозуміла, що діти не можуть виростати поруч із ним. Андрій поїхав з Мирославою, а я зібрала свої речі та речі дітей і переїхала до маленької квартири у Львові.
Часу на сльози не залишилося. Андрій швидко подав на розлучення, я витратила останні гривні на доброго адвоката, який подбав про наші інтереси, і квартира залишилася в нашій власності. Я навіть не просила аліменти.
Через сім років я знову одружилася. Мій новий чоловік, Володимир, зовсім інший, ніж Андрій, добрий, турботливий і щирий. Після розлучення я зрозуміла, що Мирослава лише користувалася грошима колишньої дружини, а коли Андрій залишився без житла, вона його вигнала. Він намагався повернутися до мене, але після всіх сказаних слів я вже не хотіла його бачити. Тепер, згадуючи ті події, я бачу, як важливо мати вірність до себе і не дозволяти чужим інтересам руйнувати власне щастя.
