Не кажи дурниці! сказав я, коли отримав від Ольги зібраний чемодан із речами.
Тоді Оленка (яка називала себе Олівія в інтернеті) вперше задумалась про відеокамеру. Не просто подумала, а встановила її скрізь: в кімнаті, у коридорі, навіть в душі. Але нікому про це не сказала «сюрприз буде», думала вона.
І справді сюрприз настав.
«Як добре, що вона вийшла заміж за Віталіка, а не за того незграбного Шурка Ковальчука!» мимохідь подумала вагітна Оленка, розтягуючись у кріслі. «Якби вона була в коммунальній квартирі за Київським кільцем, живучи в занедбаному будинку, то»
За думками Оленки, Шурко Ковальчук не міг бути кращим. Його й справді називали не Сашком, а Шурком бо «як назвіш корабель, так він і попливе». Хтось би навіть сміливо назвав його «Шурком Македонським», лише щоб нагадати про те, як нелегко називати Леніна Вовою.
Весь світ здавався йому віч-на-віч, бо Шурко Балаганов звучав дуже поукраїнськи.
Дивіться, коли назва Операція Ы перетворює фільм на пусту назву, то він точно провалиться. А от «Шурик» це вже інша історія.
Вони дружили ще зі школи: і Шурко, і Віктор захоплювалися маленькою Оленкою. Троє часто гуляли разом. Шурко завжди програвав поруч з кмітливим Віктором, хоча й цього не помічав. Та це не заважало їхній дружбі Шурко умів дружити.
Тож коли після випускного Оленка нарешті вибрала Віталіка, третій повинен був піти. І саме Шурко став тим «третім».
Через три місяці, коли Віталік уже був студентом, він кинував Оленку за те, що закохався в одногрупника. Оленка зателефонувала Шуркові, нарешті назвавши його Сашком.
Тоді добрий Шурко, мов янгол, прийшов, розвіяв її самотність і допоміг вийти з депресії. Нічого між ними не було, і бути просто другом йому вистачало, бо він міг бути поруч з коханою.
Навесні Оленка закохалася в Артема старшого студентка її ж університету, що працював у бібліотеці. Віктор остаточно залишив її серце. Шурко знову опинився в тіні, а думки Оленки були зайняті Артемом.
Шурко, який після школи пішов в коледж міського планування, завжди, на думку Оленки, «тягнув якусь дрібницю». «Навчусь рік, отримаю професію!» радив він, бо в його багатодітній родині цінували гроші.
Оленка вже набридла з незграбним, хоча таким же добрим молодим чоловіком. Вона хотіла кохання й обіймів, а не його. І вже незабаром ця мрія здійснилась.
Тема, трохи старша за Оленку, відкрила їй двері у світ почуттів. Вони навіть планували одружитися так було добре разом!
Через рік вони вже були разом: Артем закінчував ВНЗ, Оленка була на другому курсі. Чому б і не одружитися? Тема отримає диплом, і вони точно це зроблять!
Тоді Шурко зателефонував: «У школі планується зустріч випускників! Ти підеш, Оленко?»
Оленка вирішила йти. Хай Віталік подивиться, кого втратив, а вона похизується колишньому ухайнику, що скоро весілля!
Шурко вже працював у престижній будівельній фірмі, добре заробляв, а з Віталіком дружили далі.
Від Шурка Оленка дізналася, що її колишній тепер вільний і теж планує прийти на зустріч. Захід запланували на першу суботу лютого.
Оленка підготувала наряд: сукня і хутряна куртка, а Шурко підвіз її на власному авто. Коли вона побачила Віталіка, зрозуміла, що обманювала сама себе в ній ще горіла іскра. І цей момент настав!
Віталік теж був радий: вона дуже змолоділа за останні півтора роки. Шурко нічого не помітив, бо Оленка залишалася для нього найкрасивішою.
Вони подивились один на одного, потім без слів піднялися в його машину і поїхали, наздоганяючи втрачені роки. Шурко знову залишився третім.
А шлюб з Артемом розпався: у серпні вже вагітна Оленка одружилася з Віталіком. Він зробив їй пропозицію! Тепер вони чекали першої дитини: УЗІ показало, що буде дівчинка!
Віталік став добрим чоловіком: після одруження перейшов на вечірню зміну, працював курєром професія, що добре оплачується в гривнях.
Оленка взяла академічний відрахунок, склала екстерном другий семестр третього курсу, допомога від батьків вирішила фінанси. Це було звичайне щасливе сімейне життя.
Через рік у родині зявилася маленька Лілія. Час йшов, Оленка готувалась до навчання, дочка росла і почала ходити.
У ясла їх не відправляли бо не знали, що там трапиться. Тому найняли няню, бо бабусі ще працювали, а дідусь і займатися пелюшками не міг.
Вибирали кандидаток, і нарешті зупинились на двадцять двохрічній Агнесі, яка вчилася заочно і підробляла нянею. Вона мала хороші рекомендації, хоч і виглядала не надто привабливо Оленка вважала, що це добре, бо ніякої «ритуальної» роботи не треба.
Агнеса запросила трохи меншу плату, і всі склалися. Оленка повернулася до навчання, Агнеса розпочала роботу.
Няня швидко знайшла спільну мову з Лілією, і дівчинка охоче трималась за неї за «ручки». Якщо щось було погано, дитина проявляла це криками чи плачем, а батьки були спокійні.
Одного разу, під час купання, Оленка помітила, що у дитини підвікла, чого не мало бути. Підвікла це вже не минуле століття, коли змінили підгузки миттєво.
Вона не розповіла Агнесі про підвіклу, бо не хотіла знати причину. Після кількох спроб вирішити самостійно, довелося викликати педіатра виявилось, це алергічний дерматит.
Агнеса, колишня коханка Віталіка з першого курсу, клялася, що нічого не давала дитині, бо у неї курси медсестри. Віталік теж заперечував: «Не кажи дурниці! Зробимо аналізи на алергени і зясуємо».
Тоді Оленка знову подумала про відеокамеру, встановила її скрізь і, знову, нічого не сказала Віталіку «сюрприз буде». І справді сюрприз стався.
Виявилось, що Лілія практично сама собі, бо після того, як Олена поїхала в навчання, почалося найцікавіше. Віталік з Агнесею займалися у спальні своїми справами, а маленька Лілія бігала між кімнатами, бо в будинку їх було лише дві.
У відсутність Оленки на диванах і кріслах лежала різна нездорова їжа чіпси, улюблені Віталіка, і навіть Агнеса їх їла. Маленька Лілія їх підсипала.
До того ж, Агнеса була тією коханкою Віталіка з першого курсу, до якої він перейшов тоді, коли залишив Оленку. Після розставання вона забрала документи з університету і стала вихователем.
Все це переплелося, і тепер зрозуміло, чому Віталік працює з дому, бо квартира належала батькам Оленки, і парам не давали жилища.
Агнеса отримала «дружні» слова з відтінком лайки і рахунок: зібраний чемодан з речами, і Віталік не вибачався. Вони пішли разом, а Віталік навіть не спробував вибачитися, бо думав, що все «Божий дощ».
Оленці стало нудно: знову «граблі» вдарили по голові, і вона згадала незграбного, але вірного Шурка: «Ось хто допоможе!»
Шурк миттєво прилетів, розвіяв її смуток своїми кумедними жартами, як завжди. Це саме те, що сьогодні Оленці було потрібно.
Але цього разу друг не зміг приїхати: «Не вийде, Оленко! почула вона замість звичного «Вас зрозумів, Оленко вирушаю!».
Оленко? запитала вона, розгублена.
Їду до дружини в пологовий: у мене син народився, вибач, часу немає на балачки! швидко відповів Шурко і розірвав звязок.
«Син? Який син? Яка дружина? Він же любить її, Оленку!» здивувалась вона. Але факт був у однокласника Ковальчука народився спадкоємець, і йому було недоступно її.
Що ж, Оленка вже не чекала, щоб хтось «покотив» її до пенсії. Віталік недавно сказав, що його підвищили, і тепер він керує якимось відділом.
Вона відчула гірку розчарування, ніби її всі залишили: і чоловік, і друг. Особливо Віталік.
Якби Лілія задихнулася, вони б не почули її із закритої спальні.
А Шурко, як завжди, не зрадив би її. Проте цього разу він просто не зміг бути поряд.
