Я розповідаю вам, що трапилось із нами останнім часом. — Ні, ми вирішили, що краще не привозити твою
— Вона тут не живе, вона нам незнайома, — чую, як дочка мого чоловіка голосно доводить брату, що мене
20 травня 2026 р. Київ — Ти вже не здаєшся, — кивнув я, спостерігаючи за новою сусідкою, що стояла в
— Коли ми зможемо переїхати у ваш новий дім? — запитали свекри, немов у тиші ночі. — Не зрозуміла?
21 листопада 2023 р. Сьогодні нарешті можу на папері зафіксувати те, що ще вчора здавалось нерухомим сном.
— Ти нам не рідня, — сказавала свекруха, перекладаючи м’ясо назад у каструлю. Олдис застигла біля плити
Ти чому двері не відчиняєш? Не хочу! І не буду. Гості мають попереджати про свій візит, а ще не лазити
Зачекайте, сказав чоловік. Я зайшов на хвилинку на вашій станції, а коли повернувся у вагон, усіх речей
Колись давно, коли Віра повернулася до села, її майже нікого не впізнали. Тридцять років минуло з того
**30травня 2026р., неділя, Київ** Сьогодні я знову відкрив старі листи і згадував, як наша Зоряна, моя