Запис у щоденнику
– Яка це манера їсти з телефоном в руках?! Або заховай телефон, або виходь з-за столу! — знову закричав Олексій на пасинка.
– Хочу і їм з телефоном! Що тобі до того?! Ти мені ніхто… — огризається десятирічний Сашко.
– Що ти сказав?! Я поки в цій квартирі господар, будь ласка, поважай мене і слухай! Я батькам у твої роки не смів грубити! — гримнув Олексій, а Сашко вибіг з-за столу і закрив двері до своєї кімнати.
– Ну що ви знову не поділили? Я вже навіть помитися не можу спокійно, ви відразу чіпляєтеся! Як же мені від всього цього набридло! — з ванної вийшла Наталія — мати Сашка.
– Твій син зовсім обнаглів! Ніякого виховання! І це, до речі, твоя провина! — в гніві закричав Олексій на дружину.
Наталія пройшла на кухню, сіла на стілець. Жінка зняла з голови махровий рушник, який намотала кілька хвилин тому. Втомлено витерла ним обличчя, подивилася на чоловіка, потім зітхнула і опустила очі…
…У вісімнадцять років Наталія завагітніла від однокурсника. Особливої любові тоді не було. Вони лише зустрічалися… Вона розповіла хлопцеві про вагітність. Він розповів цю історію своїм батькам. А ті швидко зорієнтувалися. Сина відправили в університет на іншому кінці країни, а Наталії дали грошей на аборт.
Вивести малюка Наталія навіть не думала. Вирішила народити і поповнити ряди матерів-одиначок.
– Ой, Наталко! Як же мені тебе шкода! Це я у всьому винна, недогледіла. Треба було пояснювати тобі. Сама на власному досвіді знайшла, що значить виховувати дитину в одиночку. І ти по тій же стежці йдеш. Прямо мою долю повторюєш… — тяжко зітхала свекруха Світлана.
– Та годі тобі, мам. Ти ж мене виростила, і я зможу. Спочатку візьму академічну відпустку на рік, а потім переведуся на заочне відділення. Мільйони жінок так живуть, і я не гірша! Проживемо! — відповідала їй Наталія.
– Ой, проживеш, звісно… Але це не найкраща доля… Чоловікам адже чужі діти не надто потрібні. А ти з таких молодих років вже з «прицепом»!
– Мам, ну вічно ти зі своїми стереотипами. Я впевнена, що є на світі той самий чоловік, здатний полюбити і мене, і мою майбутню дитину. — з упевненістю відповіла Наталія.
– Ну дай-то, Боже… — промовила Світлана багатозначно…
…Через дев’ять місяців Наталія народила хлопчика, якого вирішила назвати Сашком. І потім життя закрутилося з неймовірною швидкістю. Спочатку, як і планувалося, академічна відпустка в університеті. Потім заочне відділення, робота, сесії, іспити, перескладання, хвороби, дитячий садок, дні народження маленького сина один за одним. Звісно, виховувати дитину одній Наталії було дуже важко. Спасибі матері, яка не залишила її в складну хвилину і допомагала, чим могла.
…Наталія вже відвела сина в перший клас, отримала диплом, влаштувалася на хорошу роботу, але особисте життя так і не налагодила. Мама в своїх міркуваннях, стосовно чоловіків, мала частково рацію. Було, що за Наталією починали ухажувати чоловіки. Одним жінка сама не відповідала взаємністю, а інші, як тільки дізнавалися, що в Наталії підростає син, відразу зникали під різними приводами. Так вона і жила з сином удвох.
– Наталко, ти бачила нового начальника будівництва? Який він… — ігриво запитала колега Лариса.
– Ні. А що, він з золота що, чи що? — байдуже спитала Наталія.
– Ну з золота, не з золота… Але чоловічок нічого! Сьогодні буде на загальному засіданні, сама його і побачиш. Тоді і зрозумієш, про що я.
В той же день Наталія, як і інші працівники компанії, познайомилася з новим начальником будівельного відділу. Олексій Сергійович дійсно виявився привабливим молодим чоловіком, спортивної статури, з відмінним почуттям гумору. Він якось особливо швидко ввійшов в колектив компанії, завів з колегами дружні стосунки, але більше за всіх симпатизував саме Наталії. Вона відчула його особливе ставлення до себе, здається, з самого першого дня.
Спочатку уважний Олексій запропонував випити разом чашечку кави під час обіду. Далі — більше: запросив на перше побачення. Наталія погодилася, але для себе вирішила відразу: поки справа не зайшло далеко, потрібно одразу повідомити про Сашка.
Про себе Олексій розповів, що у свої тридцять три роки так і не одружився. До нещодавнього часу жив з мамою. Потім накопив на власну квартиру і тепер готовий одружитися.
Наталія також розповіла про себе і обережно вказала, що вона одна виховує сина. Олексій спокійно віднісся до цього, розповів, що завжди мріяв про сина. Наталія заспокоїлася, і далі їх роман розвивався досить стрімко. Жінка познайомила свого обранця з сином. Всі разом гуляли в парку, ходили в кіно. В цілому, все було непогано. Звичайно, на той момент і Олексій, і Сашко поводилися трохи відчужено. Наталія була щиро впевнена, що вони обов’язково подружаться. А в ідеалі — стануть по-справжньому близькими людьми. Як батько і син.
– Наталко, може ви переїдете до мене? — одного разу почав Олексій.
– Не знаю, Леше. Я б, напевно, не була проти, але Сашкові… Йому доведеться школу змінювати, а він, напевно, не захоче. — висловила свої припущення Наталія.
– Ну захоче, не захоче! Ти його побаловала, дорога. Як скажемо, так і буде. Слід лише поставити його перед фактом, що переїжджаємо і ти йдеш в іншу школу. — відповів Олексій.
– Навіть не знаю…
Наталія справді хотіла переїхати до коханого чоловіка, але щось її стримувало, не давало зробити серйозний крок у зовсім нове життя.
Пройшло ще кілька місяців. Олексій знову завів розмову про переїзд, офіційну реєстрацію.
– Ну добре, Леше. Я поговорю з Сашком. Може, якраз за літо переїдемо, і з нового навчального року він піде до школи в твоєму районі.
– Наталко, ми з тобою вже говорили. Чому ти все ще за Сашка? Давай вирішимо це питання між нами, а його просто поставимо перед фактом. Він просто дитина, і не йому вирішувати, де і з ким жити. — наполягав на своєму Олексій.
– Леше, я так не можу. Це мій син, у нього ж усі друзі в цій школі, секція. Я все-таки поговорю з ним.
До майбутньої розмови з сином Наталія готувалася досить довго. Але одного разу в суботу все ж вирішила підняти цю непросту тему.
– Сашко, а як ти ставишся до того, щоб ми з тобою назавжди переїхали до дяді Льоши?
– А навіщо? — недоуміло запитав десятирічний хлопчик.
– Ну, розумієш, ми з ним любимо одне одного, одружимося і будемо жити як одна родина.
– Може, тоді краще я до бабусі переїду? — розгублено перепитав Сашко.
В повітрі повисло короткочасне затишшя.
– Ні, синку. З якої стати до бабусі? По-перше, я хочу бачити тебе кожен день. А, по-друге, бабуся вже не така молода, а з тобою треба і уроки вивчити, і приготувати. Ні.
Наталія відчувала, що Сашкові не дуже хочеться переїжджати. Усередині неї боролися два почуття. З одного боку, вона любила Олексія, хотіла жити з ним в одній квартирі, разом засинати і прокидатися. З іншого боку, жінка щиро любила сина і не хотіла псувати з ним теплі, довірливі стосунки.
– Наталю, заяву в РАЦС ми подали, давай тепер визначимось з датою переїзду. Мені здається, що чим раніше це станеться, тим краще буде.
– Леше, я поговорила з Сашком. Мені здається, що він віднісся до цього якось… — Наталія не встигла закінчити фразу, тому що Олексій перебив її.
– Наталю, давай я заберу його після школи і поговорю по-чоловічому. Ти просто дуже його розбалувала. Що він у тебе, як дівчина якась: поїду, не поїду…
– Ну спробуй… — з побоюванням погодилася Наталія.
Ввечері Олексій мав привезти Сашка додому. Наталія в той вечір дуже сильно переживала. В глибині душі вона щиро сподівалася, що все пройде гладко, і Олексію вдасться переконати сина в переїзді. Наталія приготувала смачну вечерю. Але, судячи з того настрою, в якому приїхали Олексій і Сашко, розмова в них не вдалася.
– Наталю! Твій син — зовсім невихований хлопець! — майже з порога заявив Олексій.
– З чого такі висновки? — запитала Наталія, проводжаючи поглядом Сашка, який поспішив відразу піти в свою кімнату.
– З чого такі висновки? Ти ще запитуєш?! Таку істерію він влаштував! Він хлопець, а гірше будь-якої дівчинки! Переїжджаємо, і все! А то диви, веревки з тебе звиває! Але я його перевоспитаю і зроблю з нього нормального хлопця!
– Давайте вечеряти. — запропонувала Наталія.
Олексій вже сидів за столом, чекали тільки Сашка, який все ще не виходив з кімнати.
– Сашко, сину, йди вечеряти. — крикнула Наталія, не залишаючи кухні.
– Не хочу. — відповів Сашко.
– Ну ти давай ще сльози свої розпускай! Чесне слово, як якась баба! Лет вже немало, а все соплі жуешь. На фортепіано він ходить! Біля мого дому є секція боксу, туди й будеш ходити замість своєї музичної школи. — грізно підсумував Олексій.
– Я краще у бабусі житиму, ніж з тобою! — закричав Сашко, Наталія по голосу зрозуміла, що він плаче.
– Ніякої тобі бабусі. Жити будемо всі разом і крапка…
…Наталія і Сашко переїхали до Олексія. Відтоді спокійне життя Наталії закінчилося, тому що скандали в квартирі спалахували буквально кожен день.
– Яка це манера їсти з телефоном в руках?! Або заховай телефон, або виходь з-за столу!
– Хочу і сиджу з телефоном! Що тобі до того?! Ти мені ніхто… — огризається десятирічний Сашко.
– Що ти сказав?! Я поки в цій квартирі господар, будь ласка, поважай мене і слухай! Я батькам у твої роки не смів грубити!
– Ну що ви знову не поділили? Я вже спокійно навіть помитися не можу, ви одразу чіпляєтеся!
– Твій син зовсім обнаглів!
Сашко вийшов з-за столу, не доїв свою порцію.
– Наталю, може справді його до твоєї матері відправимо? — запропонував Олексій.
– Ні, Леше. Я хочу, щоб мій син жив з нами.
– Ну тоді я його путівку завтра здам. Не хочу терпіти його хамство в відпустці, та й покарання він має хоч якесь отримати за свою поведінку. От і не поїде до моря в рамках профілактики.
– Леш, та що ти? Я без сина нікуди не поїду! — заявила Наталія.
– Нічого з ним не станеться, посидить з твоєю матір’ю і подумає.
– Леш, а якщо б це була твоя дитина, ти б вчинив так само?! — несподівано спитала Наталія.
– Зараз мова не про наших спільних дітей, а про Сашка.
– Ні, Леше, я без сина нікуди не поїду. Тим більше, що ти говорив, що завжди мріяв про сина і не проти дітей.
– Я не думав, що це буде саме так! — заявив Олексій.
Наталія справді відмовилася їхати у відпустку без сина. Олексій ображався, декілька днів ночував у матері.
Якось ввечері у Наталії задзвонив мобільний. На екрані высвітлився номер свекрухи.
– Так, Ірино Василівно.
– Наталю, що ти таке твориш? — з місця почала свекруха.
– А що сталося?
– Ти плануєш одружитися і вже перечиш своєму майбутньому чоловікові?! Алеша кілька днів живе у мене, у свою квартиру повернутися не може!
– Якщо ми йому заважаємо, то можемо переїхати. Чому ж він сам не подзвонив?
– Досить тебе овечкою прикидатися! Радій, що тебе такий чоловік з «прицепом» взяв, а ти ще й права качаєш! — випалила свекруха.
– До побачення. Завтра Олексій може повертатися в квартиру. Нас тут не буде до вечора. — Наталія поклала трубку.
Після цього розмови вона зібрала речі. Ввечері вони вже були в своїй квартирі. Потім Олексій дзвонив, намагався налагодити відносини, але Наталія відмовилася від продовження роману. Заяву з РАЦСу вона забрала.
– Ну і живи все життя зі своїм синочком! — на прощання заявив їй Олексій.
– І буду. — відповіла Наталія і назавжди видалила номер Олексія, а потім і роботу змінила.
Ось така не зовсім вдале сімейна історія. Хоча ще неясно, кому в цій історії пощастило…
