Під час розлучення заможний чоловік вирішив залишити своїй дружині покинуту ферму десь у забутому закутку Полісся. Проте за рік трапилося щось, що збило його з пантелику.
Тарасе, ти ж знаєш, що без тебе тут обійдусь, суворо промовила Катерина, стискаючи губи. Краще б повертався у Київ.
В який місто, Катю? втомлено озвався він. Його зрадила людина, якій довіряв найбільше, і сил на суперечки вже не залишилось. Вони починали все з нуля: продали квартиру, вклали все у спільну справу. Від Тараса була лише кімната у комуналці, а успіх їм забезпечила саме Катерина розумом і самовіддачею. Багато років жили скромно, тягались по орендованих квартирах, але врешті досягли стабільності.
З часом Тарас почав поводитися, наче йому світ належить. Підступно переписав усе майно на себе, аби Катерині нічого не дісталося після розлучення. Коли взяв все під контроль подав на розлучення.
Це справедливо, Тарасе? спитала Катя, втомлено опустивши погляд.
Він байдуже знизав плечима:
Знов починаєш? Останнім часом твій внесок дорівнює нулю. Все в цій сімї тягну я.
Це ж ти сказав приділити час собі й перепочити, тихо заперечила вона.
Тарас із роздратуванням зітхнув:
Немає сенсу це обговорювати. До речі, памятаєш стару ферму, яку мені переписав покійний пан Федір, мій колишній начальник? Той клаптик землі ні до чого, хіба лише податки платити. Ось тобі й відплата якщо не береш, то залишаєтьсяш ні з чим.
На губах Каті зявилась гірка посмішка. Вона вже давно зрозуміла: жила не з чоловіком, а з чужаком.
Гаразд, але з умовою ферма має бути переоформлена на моє імя офіційно.
Без проблем. Я ще й на податках зекономлю, єхидно відповів Тарас.
Більше Катерина не сперечалась. Вона спакувала речі, зняла номер у готелі й вирішила почати все спочатку, хай навіть з руїнами чи пустим полем. Якщо ферма не варта того повернеться до Києва, чи спробує себе у чомусь іншому.
У машину вмістила лише найнеобхідніше, решту залишила Тарасу та його новій пасії. Той, мабуть, думав, що ще користатиметься її досвідом і розумом але гірко помилявся. Його нова обраниця, яку Катерина бачила кілька разів, видавалась і зарозумілою, і не надто розумною.
Тарас подав їй документи, стискаючи вуста у кпини:
Щасти.
І тобі, відповіла Катерина спокійно.
Не забудь фото з коровами прислати! засміявся він.
Катерина нічого не відповіла, просто хряснула дверима машини й рушила. За містом по щоках покотилися сльози. Вона не помітила, скільки часу схлипувала, аж поки хтось не постукав у вікно.
Все добре, дівчинко? Ми з чоловіком давно помітили, що ти стоїш тут одна, запитала мяко літня пані.
Катерина зустріла погляд жінки, тоді кинула оком у дзеркало заднього огляду поряд автобусна зупинка. Спробувала всміхнутись:
Дякую, все гаразд. Просто на мене все звалилось…
З лікарні поспішаємо, до сусідки, кивнула бабуся. Вона вже старенька, сама, ніхто не навідується. Ти ж у бік Коростеня їдеш?
Катерина здивовано підняла брови:
Коростень? Там же та ферма…
От-от, тепер важко це місце фермою назвати. Господар давно помер, ніхто за тим всім не дивиться. Лиш кілька сусідів доглядають корів з доброї волі.
Катерина посміхнулася:
Дивина, саме туди я і прямую. Сідайте, підвезу.
Бабуся сіла спереду, дідусь у салон позаду.
Я Катерина, представилась вона, повертаючи ключ у замку.
Я Ганна Терещенко, а це чоловік мій, Михайло, мяко відповіла пані Ганна.
Дорогою Катерина багато дізналася про ферму: хто потайки тягне сіно, хто приносить їжу худобі, і як жахливо тепер усе виглядає. Приїхавши, вона побачила руїни: випалені поля, майже розвалений хлів, близько двадцяти корів. Проте вона вирішила лишитись й боротися.
Минув рік. Катерина вже з гордістю дивилася, як на зелених полях пасеться вісімдесят корів. Вона повернула до життя ферму, створила власний бізнес. Це було дуже непросто довелося продати золоті сережки й потратити останні гривні. Але продажі зросли, її молочна продукція стала затребуваною навіть у сусідніх районах.
Одного дня молода працівниця Оксена принесла Катерині газету з оголошенням: «Продаються холодильні авто за вигідною ціною», і номер був знайомим це була фірма Тараса. Усміхнувшись загадково, Катерина наказала Окcені подзвонити й запропонувати на 5% вище, якщо машини не покажуть іншим покупцям.
Коли Катерина приїхала оглянути вантажівки, з подивом зустріла там Тараса.
Ти купуєш їх? не вірив Тарас.
Так, для тієї самої ферми. Її ти мені залишив. Тепер це процвітаючий бізнес, ми ростемо, спокійно відповіла Катерина.
Тарас лиш відвів очі йому нічого було сказати. Його життя розпадалося на очах, а Катерина відійшла від минулого.
Зрештою Катерина знайшла і справжнє щастя: з Іваном, простим, щирим механіком, котрий допоміг ремонтувати стару техніку. Вони разом відзначили хрестини своєї донечки Марічки, а Тарас міг тільки здаля спостерігати, як його життя летить шкереберть.
