До столика быстро подошов молодий офіціант і запропонував забрати котеня. Але здоровезний чоловяга підняв плачучого пухнастого малюка й посадив його на сусідній стілець:
Тарілку для мого котячого друга! Та найкраще мясо!
Надіньмо щось зухвале, майже як у молоденьких русалок, і вирушаймо в найдорожчий ресторан. Себе покажемо й чоловіків розглянемо
Так впевнено заявила одна з трьох подруг директорка престижної приватної школи у Львові. Посада зобовязувала, тож розумних слів у неї завжди вистачало.
Цим «русалкам» вже по тридцять пять. Вік, як вони вважали, ідеальний для коротких спідниць та блузок, що радше підкреслювали переваги, ніж приховували їх. Відверті декольте, бездоганний макіяж повний комплект для походу в світ.
Ресторан вибрали той, що відповідає статусу: пафосний, модний і дуже дорогий. Але платити за себе їм було зовсім не складно. Замовили столик, зручно влаштувалися і одразу ж ловили захоплені погляди чоловіків та ревнивий їхніх супутниць.
Говорили, звісно ж, про найважливіше про чоловіків. Мрії, очікування, вимоги. Кожна чекала свого ідеалу: високого, підкачаного, привабливого й, безперечно, грошовитого. Щоб носив на руках, виконував бажання й не набридав порожньою балаканиною чи побутовими питаннями. А якби ще й із шляхетного роду зовсім прекрасно.
Тільки не такі, як ці
Подруги переглянулися й кивнули у бік компанії з трьох веселих, трохи повних чоловіків із лисининами. На столі в них стояло пиво «Львівське», чіпси та гори шашликів, а теми для розмов футбол і риболовля. Сміх гучний, щирий, без прикрас.
Жах.
Яка вульгарність.
Брр.
Рішення одностайне: неохайні, грубуваті, без натяку на шляхетність, зовсім не для таких видних панянок. І тут сталося те, що змінило хід вечора.
У залу зайшов Він чоловік, який приїхав на червоній Tesla останньої моделі.
Граф Олексій Ярославович Кропивницький! урочисто оголосив адміністратор біля входу.
Подруги одразу напружилися, як мисливські собаки, що взяли слід.
Високий, стрункий, із благородною сивиною, у костюмі, що коштував величезних грошей. Запонки з діамантами та білосніжна сорочка завершували образ.
Ох
Оце так
Ммм
Декольте схилились ще нижче, а погляди стали відкрито запрошувальними.
Справжній чоловік, прошепотіла одна.
Граф, красень і мільйонер, підхопила друга. Я, до речі, з дитинства мрію про відпочинок на Азові
Третя мовчала, але її погляд все казав.
Не минуло й десяти хвилин, як дам запросили до графського столу. Вони йшли гордо, із зверхністю поглядаючи на решту відвідувачів, особливо на тих із пивом.
Граф був увічливим, вправно вів світську бесіду, розповідав про старовинний рід, родинні маєтки під Києвом і величезну колекцію картин. Напруга між подругами росла кожна розуміла: продовжити вечір він запросить лише одну.
Довгоочікувані страви розрядила ситуацію: раки, підноси з дарами моря й дороге закарпатське вино. Панянки їли, кидали у графа млосні погляди, мріяли вже зовсім не про ресторан. Щічки почервоніли, вони були особливо привабливі.
Граф теж не відставав дотепи, історії про високий світ, і подругам ставало байдуже, куди саме він їх покличе після вечері.
Коло ресторану був маленький садочок. Смачно пахло, й аромат потрапив навіть туди. Незабаром з кущів виринув маленький сірий котик худенький та голодний. Він прошмигнув між столами й сів біля ніг графа, явно сподіваючись на доброту.
Дарма.
Обличчя графа перекосилося від огиди. Він без вагань відштовхнув котеня ногою. Той полетів кілька метрів і вдарився об ніжку столу, за яким сиділи ті троє чоловіків. У залі настала гнітюча тиша.
Терпіти не можу цих брудних, безрідних тварюк, голосно заявив граф. От у мене вдома чисті собаки та найкращі коні.
Офіціант поспішив заспокоїти:
Все владнаємо, вибачте нам
Він почав іти до «пивного» столика, але один із чоловіків уже підвівся. Велетень, майже два метри зросту, обличчя налите гнівом, кулак стискається. Друзі ледь втримували.
Мовчки обережно підняв котика й посадив на стілець.
Тарілку моєму пухнастому другу! прогримів він. Найкраще мясо, негайно!
Офіціант побілів і кинувся на кухню. У залі пролунали оплески.
Одна з «русалок» мовчки підвелася, підійшла до велетня і сказала:
Посунься. І замов дамі горілку, будь ласка.
Граф спочатку не міг вимовити ні слова.
За хвилину до чоловіка додалися дві інші подруги, поглянувши на графа з презирством.
Із ресторану вже виходили не всі разом. В одній компанії були чоловік, жінка й сірий котик.
Минуло трохи часу. Тепер перша з подруг дружина того самого велетня, власника великої інвестиційної фірми. Дві інші одружилися з його друзями, відомими адвокатами у Києві. Усім весілля справили в один день.
Тепер у колишніх «русалок» зовсім інше життя: пелюшки, готування, прибирання. У кожної майже одночасно народилися доньки.
А щоб бодай інколи обратися улюблений ресторан, на вихідних відправляють чоловіків на футбол чи риболовлю, викликають няню й знову збираються поговорити про своє, жіноче. Про чоловіків.
А графа Кропивницького через рік заарештували. Гучна справа шахрай, який обдурював довірливих жінок.
Справжніх чоловіків це, на щастя, не стосується.
Я маю на увазі тих трьох з животиками й лисининами, без гламуру й показухи, але із справжньою шляхетністю серця.
Ось так.
Інакше не буває.
