Побачивши, кого цього разу приніс чоловік, Оксана сміялася так щиро й голосно, що троє кошенят, які з’явилися на цей галас, поспішили сховатися за її ноги. Мама-кішка, побачивши своїх малят, миттєво вислизнула з рук чоловіка й одразу почала їх умивати…
Водієві невеликого вантажного бусика, який щодня розвозив різноманітні дрібні замовлення, видали список адрес і завдань на нову зміну. За містом, у передмісті Києва, була компактна база з десятком таких бусів: тут розташовувалася стоянка, кімната для перекусу й пристрій, що фіксував прихід та вихід працівників.
Сівши за кермо, я завів двигун. Старий бус, як і завжди, гучно гудів, невдоволено тремтів і бурчав. Під час обідньої перерви я заглушив мотор і вже іти до столів, коли почув дивний, незрозумілий звук з-під капоту.
Наче пас почав свистіти чи вентилятор щось зачепив хоча машина була вимкнена. Видихнув і кинув погляд на інших водіїв: вони вже сиділи за столами й ласували своїми бутербродами. Я вирішив перевірити сам підняв капот і мало не розгубився. Прямо на кришці вентилятора, біля решітки охолодження, сидів маленький чорний кошеня, повністю закіптюжений маслом і сумно пищав.
У мене ніби коліна підігнулися. Спираючись на борт, я уявив, що могло статися, якби цей малюк потрапив до працюючого двигуна. Я зібрався з духом, обережно підняв кошеня, закрив капот і повернувся до кабіни.
Вдома дружина відразу почала сваритися:
Ох і халамидник ти в мене! Машину перед виїздом перевіряти треба! А якби ти його розчавив? Знай: якщо ще раз таке станеться можеш додому не приходити! Зрозумів?!
Я лише розводив руками, намагаючись загладити провину, а кошеня вже муркотів у руках Оксани, після чого його негайно віднесли у ванну. Звідти лунали ніжні інтонації, шепіт і звуки поцілунків.
Я тяжко зітхнув. Спробував згадати, коли востаннє чув такі слова на свою адресу, та не зміг пригадати. Зрозумівши це, зібрався і попрямував назад на роботу.
Наступного дня, вже обережний після вчорашнього, я відкрив капот чисто. Потім присів і зазирнув під машину. І там
Там сидів рудо-білий кошеня! Ледве я нахилився, малюк широко замуркотів й кинувся до мене. Я підняв другого знайду, здивовано замислився, звідки він взявся і що тепер робити. Згадавши суворі слова дружини, я рушив додому.
Цього разу Оксана не сварилася. Навпаки, поглянула на мене з повагою та зазначила, що за двадцять років це мабуть мій перший по-справжньому розумний вчинок.
Молодець! схвалила вона й понесла другого кошеня у ванну. За нею побіг і вчорашній знайда.
День минув мов по маслу. Я відчував себе надзвичайно задоволеним і впевненим. Ввечері родина вечеряла вже вчотирьох два кошенята обрали Оксану, дерлися до неї на руки, шкрябалися й бешкетували, а вона сміялася так голосно і щиро, як у юності. Саме за цей сміх я колись її й покохав.
На світанку я знову з обережністю заглянув під бус.
Боже мій! видихнув я.
Там сидів третій кошеня сіренький, з білими плямами. Я і цього малюка приніс додому.
Оксана того вечора відвела мене до місцевої знахарки пані Марії. Та оглянула мене і винесла вирок: два привороти, три порчі та ще й зглаз. Лікуватися місяць і заплатити двадцять тисяч гривень.
Наступного ранку я вже боявся підходити до машини. Довго курив, збирався з духом, та таки зазирнув під бус. Там на мене дивилась доросла сіра кішка з обвислими сосками очевидна мама трьох знайд.
Ну і що тепер? зітхнув я. Що знову не так?
Я відчинив дверцята кабіни. Кішка мяукнула і швидко залізла всередину.
Коли я приніс додому вже дорослу маму-кішку, Оксана реготала так заразливо й довго, що троє кошенят, прибігши на шум, злякалися та сховалися за її ноги. Кішка побачила своїх малят, вислизнула й одразу почала їх умивати.
Я спостерігав за всім цим, немов бачачи вперше.
І що це вона робить? звернувся до Оксани, намагаючись зрозуміти побачене.
Наївний ти мій! усміхнулася Оксана. Невже досі не зрозумів? Вона просто потурбувалася про своїх дітей і вже влаштувала собі життя.
Оксана нахилилася, погладила маму-кішку по боках і похитала головою.
За все життя такого способу ще не бачила. Для цього треба мати особливе котяче мислення.
Наприкінці тижня Оксана оголосила мені, що я їду на риболовлю. Я спершу розгубився, але потім очі стали великими, як млиники.
Їдь, їдь, впевнено сказала вона. Я кличу подруг, тож не майся у нас під ногами. Домовились?
Домовились промовив я, не знаючи, чи радіти, чи сумувати з такого повороту. Але, як не крути, мою думку у цій ситуації ніхто не питав.
Перед тим, як я вийшов з дому, Оксана підійшла та поцілувала мене.
Я завжди знала, що ти у мене чудовий.
Вийшов на ґанок, оглянувся навкруги.
Боже, як тут гарно! прошепотів я. Чому ж я раніше цього не помічав?
Співали пташки. І не лише на гілках здавалося, всередині мене щось заспівало.
Тим часом подруги Оксани сходилися, кожна з пляшкою шампанського та закусками. Коли всі зібралися, посеред столу розважливо розташувалась велика сіра мама-кішка. Жінки розливали шампанське, піднімали келихи:
За мудру господиню, яка змогла влаштувати і дітей, і своє життя!
Пізніше вже ніхто не памятав, за що був наступний тост. Кішка лежала на скатертині і задоволено примружувалася. Вона відчувала тут її люблять, тут її дім.
На дивані мирно спали її троє кошенят, тулячись одне до одного й тихенько посапуючи.
Отже, мораль проста:
Нехай здоровя буде мудрим жінкам і їхнім чоловікам, яким неймовірно пощастило жити поряд з ними.
І цього ж бажаю вам усім.
