Подарунок від серця.
Катерина завжди була в селі помітною жінкою. Весь життя вона працювала без перепочинку під палючим сонцем, під важкими навантаженнями, з нестачею сну (велика родина, худоба, огород). Незважаючи на роки сільського життя, її зовнішність залишалась привабливою аж до старості. Після довгих років в селі вона не втратила своєї грації.
У молодості Катерина була відомою не лише у власному селі, а й у кількох навколишніх поселеннях завдяки привабливій зовнішності: округле обличчя, довге каштанове волосся, яскравозелені трохи розклепані очі й природно пухкі губи. На неї охотились численні хлопці, навіть сміливці з сусідніх сіл намагалися здобути її серце. Батьки заможні селяни не квапили доньку до шлюбу, відправивши її в Київ на вчителю. Що літом, повертаючись до батьківського будинку, вона ставилася до потенційних зятьків ніби до вибору місцевого нареченого.
Однажды, коли Катерина йшла вулицею, незнайомий хлопець, ніби випадково, почав привертати до себе увагу (втім, лише встигши надягти штани без розривів і стерти сажу з носа). Він широко посміхнувся, підмигнув і начебто зайняв шлях, не даючи їй пройти.
Катерино, сьогодні підемо в клуб, будуть танці, я тебе підвезу додому! запропонував він.
Дівчина мовчки похитала головою, обійшла «нареченого» стороною і вдома з мамою обговорила нового ухілця.
Син Селиванових сьогодні знову мене підвязав, такий дурнуватий! А вчора інший розумник приїхав у відцовому «зазі», ходив від крамниці до будинку, хвалився, що дружить із голово́вою, обіцяв, що скоро працюватиме під ним…
Дочко, хіба немає хтось, хто тобі до вподоби? Закінчиш навчання доведеться обирати…
Всі вони пусті, мамо, нахабні, вже тошно. У їхніх очах усмішка, вони себе вважають героями, ніби я повинна впасти від їхньої сміливості…
Сергій, трохи старший за Катерину, навіть не дивився на неї, лише потихеньку спостерігав, як вона проходить повз їхній скромний двір, і сумно зітхав. Спочатку він й не сміявся про кохання, та одного разу, коли весна розквітала, пташки співали, а Катерина йшла, немов з іншого світу, все запалало
Йому здалося, ніби розбили скло головою, і він вирішив будьщо робити, аби здобути її схвалення. Підійшов до матері за порадою, щоб не бути висміяним і не відправленим «першим рейсом». Мати, подивившись на сина, задумалась і кивнула.
Синку, подивися в дзеркало, глянь у кишеню ти добрий хлопець, та не схожий на казкового принца. Навіть якщо б ти був пишним, вона не кляне на тебе, бо навколо неї купа «жених»…
Я ж знаю свої переваги. А ти, будучи молодою та красивою, кого б обрала?
Мене не питали, твоїм батьком вирішено. Якщо б я була дочкою голови, я б вибрала того, хто принесе справжній подарунок, не за гроші, а за серце.
Який же це подарунок, мамо?
Ха! Хто його знає, Сергію! Ти ж розумієш Де моє відро? Я вже з тобою розмовляю, а корова вже в стайні ричить
Сергій згадав недавню таємну розмову матері з бабусею і задумався.
Дочка, піди сюди, я покажу. Сусідка привезла з міста два куски «спецмила» у них тепер тільки вони його користуються. Поглянь, яка краса а запах
Так Щось мама, як поріжеш! Чи справді його ми всі користуємось? «Хозяїнське» Поглянь, вони навіть написали на ньому
Я кажу правду! І для підлоги, і для рушників, і для святкових столів. Сніг білий, коли його розтираєш, простині сліплять своїм білим блиском. Ось тримай, шматочок від серця, підеш у баню, спробуй.
Мати довго крутила шматок у руках, нюхала аромат був ніжний, незвичайний. Потім загорнула його в стару газету і сховала на полицю, ніби найцінніше, довірившись свекрові. Мріяла випробувати чудодійний мила у наступний банний день, не витрачати його даремно, бо миші можуть його зїсти.
Шкода, що в магазині такого не купиш
Сергій зрозумів, що саме цей «дар» те, що радує душу і серце, а в супермаркетах його не знайти, навіть у великому місті дефіцит. І якщо ним помитися, одразу станеш молодшим і красивішим. Це саме те, що підходить Катерині як подарунок.
Хоча йому було соромно перед мамою, цей рідкісний шматочок довго шукав шлях до її серця, і Сергій вирішив знайти ще одну коробку такого мило для неї.
***
Селяни були здивовані й обурені чому така красуня вибрала Сергія, скромного та невиразного чоловіка? Він був нижчий за неї, худий, з білим обличчям, усе вкрите великими веснянками, наче корова чихнула. Крім того, він був бідний батько помер рано, а мати одна виховувала трьох синів.
Люди говорили і забували, інколи заздрячи щасливій родині. Після шлюбу ця історія перетворилася на легенду, яку передавали поколінням.
Я бачу, як Сергій іде до мене урочисто, і думаю: чого ще потребуєш? Він ніколи не дивився в мене, а на фоні інших «жених» зникав, та йшов впевнено, наче прапор на Площі Незалежності, усміхаючись, ніби його обличчя розтануло.
Катерина розгубилася звикла, що хлопці підходять, обовязково щось шепочуть, роблять плавні кроки, а він підходить, мов би дарує їй корону з індігосамоцвітів.
Жарт? У нас мила не в моді, а в очах Сергія блищало щастя, таке захоплення, що я зрозуміла: він приніс мені не просто мила, а найцінніше з дому
Тримай, Катюша, подарунок від серця! Він збереже твою красу до старості, а якщо захочеш, я ще підкину тобі коробку.
Дівчина тримала шматочок з написом «ХОЗЯЇНСЬКЕ», не знала, що сказати сміялась, не хотіла образити хлопця, та задумалась: стільки «жених» крутилося навколо, а жоден не приніс подарунок від душі, усі говорили глупості, а він подумав про те, чого вона справді хоче.
Слова за словами, Катерина помітила в Сергії доброго, весела і винахідливу натуру вирішила, що з ним життя не буде нудним, він буде піклуватись, радувати і веселити її.
Не прогрішила вона. У їхньому будинку були різні труднощі, проте чоловік і дружина живилися взаємною повагою: Сергій допомагав по дому, не лише коли треба, а й з дітьми, коли Катерина займалась іншим. Він не соромився брати на себе «жінчу» працю, і так вони пройшли багато років у злагоді.
Односельчани часом дивувалися, як Катерина зберігає красу, приваблює погляди чоловіків і лишається щасливою, а ті, хто памятає їхню історію, сміються добрим сміхом.
Вона милами господарськими умивається ось і секрет!
Так, щирий подарунок, даний від серця, виявився найціннішим. Він навчив, що справжнє кохання не вимірюється зовнішньою красою чи багатством, а простими діями, що дарують тепло і турботу. Життя вчить: коли ми ставимо душу у свій вчинок, навіть найпростіший шматочок мила може стати символом безмежної любові і щастя.
