Подвійне життя мого чоловіка

Подвійне життя мого чоловіка
Ти знову вдома не ночував, Богдане, голос мій був рівним, майже крижаним. Хоч всередині кипіло немов казан.
Я ж знаєш, Соломійко, в клініці аврал страшенний. Хворий екстренний був
Хворий? я скептично скривила губи. Тільки чому твоя сорочка пахне чужими духами, а в телефоні я бачу, що о третій ночі ти завітав в Instagram?
Він мовчав. Відвів погляд. Потім, за звичкою, тер лінію носа, зітхнув, почав крутитися на місці.
Я тобі все поясню. Тільки не зараз, добре? Не зараз.
Я не почала. Хоч дуже хотілось кричати, запустити в нього цією сорочкою, вдарити по самолюбству. Та стрималась.
Ми були одружені девять років. Щось на зразок класики: іпотека, син у третьому класі, спільний рахунок у банку та звичка варити вранці каву один одному. Ось тільки останніх півроку цю каву завжди варю собі сама.
Він або мчить зранку, нібито в лікарню, або вертається пізно. А іноді й зовсім “на чергуванні”. Та серцем відчуваю ані трохи він не герой у білому халаті, а брехун. І десь є інша.
На кухні закипав чайник. Я дивилась у вікно, як наш сусід цілує жінку, виходячи на роботу, потім гладить доньку по голівці. Мене аж трусило від обиди: а мені? мені нічого?
Чому я цього не маю?
Перші зірочки прозевала. Це було витончено, майстерно. Спочатку він відключив геолокацію “телефон гальмує”. Перестав залишати речі у ванній “стерильність, яка ж хірург”. Не випускав мобільний з рук навіть вдома.
Соломійко, ну годі накручувати, говорив він. Ти ж знаєш, як я тебе люблю. Яка друга жінка? В мене сил навіть на тебе ледве вистачає.
Поки він мився під душем, я взяла його телефон. Пароль знав навіть наш кіт Маркіян Але в месенджерах чисто. Або все видалив, або спілкувалися десь інде. Інстаграм? Лише підписки на футбол та кількох хірургів.
Та я ж не вчора з лози впала. І мене не провести.
“Не впіймаєш правду знайди того, хто її знає”.
І я зрозуміла, цим знавцем може бути його молодший брат Сергій. Саме той, з ким Богдан часто “зустрічався” увечері.
Привіт, Сержу. До тебе питання.
О, Соломійко! Привіт! Щось трапилось?
Ти ж бачився з Богданом учора?
Е-е хлопець заніпав. Ну було щось подібне
Зрозуміло. Було щось подібно. Так-так.
Сержу, годі мені тут “друга родини” вмикати. Кажи просто він був з тобою?
Ні, видихнув він. Вибач, я не можу більше його прикривати.
Я завмерла. Ось воно, зараз усе випливе назовні.
Значить, у нього є жінка?
Сергій відвів очі.
Не зовсім
Тобто як? Тоді що ж?
Він завагався.
Соломійко, ти певна, що хочеш усе знати?
Я відчула, як кров ударила до голови.
Кажи. Зараз. Негайно.
Годі товкти воду в ступі.
Він не просто з іншою Соломійко, він живе подвійним життям. У нього в іншому районі друга родина. Жінка. І син. Йому три роки.
Я скамяніла. Ніби мене замкнули у вакуумі.
Мабуть, заніміла й оглухла водночас. Сергій щось белькотав, пояснював, але його слова лунали крізь вату.
С
А потім виявилось, що новий знайомий директор приватної клініки, де працює чоловік, що сподіваюся, дасть мені знижку на психотерапевта.