Світанок у дворі на околиці великого міста розпочинався з галасливої метушні, де кожен знав своє місце. Серед багатоповерхівок з облупленими фасадами життя йшло за звичним розкладом: зранку батьки виносили дитячі візки до пандусів, пенсіонери неспішно вигулювали собак, а молодь із рюкзаками лавірувала між клумбами й сміттєвими баками. Після дощу асфальт ще блищав, відбиваючи яскраве літнє сонце. На клумбах під вікнами цвіли нагідки та чорнобривці дітлахи в футболках ганяли мяча або каталися на велосипедах, час від часу озираючись на дорослих.
Біля підїзду вже збиралася невеличка черга: хтось намагався пройти з пакетом молока, хтось витягав дитячий візок із тісного тамбура. І тут же постійна перешкода останніх місяців: електросамокати. Їх було щонайменше пять; один лежав поперек пандуса так, що мамі з немовлям довелося сприт
