Надійко, я вже вдома, зустрічай!
Льошо?! А ти чого так рано? Ти ж мав за три дні лише повернутися…
Жінка років тридцяти вийшла у коридор, поспіхом затягуючи на собі шовковий халат і розгублено дивлячись на чоловіка, що стояв на порозі.
Хотів сюрприз зробити, Надійко. Бачу, вдалося! Чи ти не рада? високий, плечистий чоловік широко усміхався, задоволений справленим враженням.
Дуже-дуже рада! Іди одразу на кухню, я зараз їсти розігрію…
Пишаючись собою, Олексій кивнув і попрямував на кухню. Там його чекав несподівано щедрий стіл: полуниця, шоколад, щойно приготовлений на вечерю банош та вареники… Ніби все було підготовлено саме для нього.
Ох, Надіє, ну й ти мене здивувала! Як відчула, що я приїду? Яка ж ти у мене розумниця!
Поклавши собі на тарілку з горою, Олексій взявся до вечері. Дружина все не зявлялася, та він вирішив її не кликати певно, гарну сукню для чоловіка обирає та причісується. Хоче сподобатися…
Олексію, я… Ми…
Ну й вечеря, Надійко! Жарке твоє пальчики оближеш! А салат, а сирники! Який смак! …Артеме?!
Повернувшись, Олексій побачив Надю, яка тримала під руку його рідного брата Артема. Вона винувато дивилась в підлогу, а Артем, у футболці й шортах, втомлено потирав перенісся видно, щойно прокинувся.
Так, Льошо, це я. Привіт, брате…
Привіт. То як же поясните, що тут відбувається? Хоча, певно, це вже зайве
Олексію, я давно хотіла сказати. Я кохаю твого брата Артема і хочу бути з ним. Пробач, випалила Надія і зиркнула з-під брів на вже явно колишнього чоловіка.
Почувши це, Олексій випустив тарілку з рук. Вона з грюкотом покотилася підлогою, розсипаючи їжу.
І, як я розумію… Щойно…
Так. Ми щойно були разом.
Прекрасно! Просто чудово, Надю! Та й ти, Артеме, молодець! Дорогі мої! Тепер зрозумів, для кого той святковий вечір… Та й справді, для кого ж іще ти старалась…
Надя не могла глянути Олексію в очі. Здавалося, тільки піднесе погляд і вся хоробрість зникне.
А Іруся? Що з донькою робитимемо? Вона знає?
Ні, вона не в курсі.
А зараз де?
У сусідки, мультики дивиться.
І часто ти її до сусідки «скидаєш»?
Уже півроку як…
У Олексія скінчилися питання. Як і сили. Він страшенно втомився з дороги й сваритися не хотів: завжди мав спокійну вдачу, та й ніколи довго не сердився, а тут… Ця ситуація із двома рідними людьми викликала в нього розгубленість. Проте це тривало недовго.
Через десять хвилин щоб вас тут не було, зрозуміло? Час пішов, сказав Олексій, сьорбаючи чай. На брата навіть не глянув.
«Що ж вона в ньому знайшла? Вигляд той самий, родимки однакові… Працювати не привчений, розуму не густо… Втратить вона з ним усе. Але це її вибір», крутилося в голові, поки пив чай.
Я не піду, доки не отримаю твоєї згоди, раптом заявив Артем.
Якої згоди ти від мене хочеш?
На розлучення… Відпусти Надію, вона тебе не кохає.
Та бачу вже, кого кохає моя дружина, криво усміхнувся Олексій. Розлучення? Буде тобі розлучення. Тільки через суд! Подивимося ще, як адвокатам платити будете не в гривнях міряється…
Олексію… Надія лагідно торкнулась руки. Льош, розійдімося мирно, ти ж добрий, я знаю…
Чоловік похитав головою.
Гаразд, нехай так. Але ти мені не брат більше, Артеме Володимировичу.
Ми… Ще одне прохання маємо.
Ну, викладай.
Залиши нам квартиру після розлучення, Олексію! усміхнулася Надія, глаючи по руці. Ірочка ж тут до всього звикла: школа, подружки Якщо ділити житло, то на нову квартиру грошей нема, доведеться в село їхати…
Олексій сперся підборіддям на зігнуті руки. Спантеличено мовчав, поки Надя ще дужче почала вмовляти:
Льошеньку, сонечко Зроби доньці подарунок. Ти ж і так добре заробляєш! Будь ласка, заради Ірочки…
Утихомирся, Надю, зупинив він її. Я маю кращу ідею.
Яку? Надя заграла віями. Може, й авто нам залишиш? Ох, Іра зраділа б!
Іра житиме зі мною.
Що?! не повірила Надя своїм вухам. Ти що, глузу позбувся? Ти ж навіть не вмієш з дітьми! Вічно по відрядженнях, дитя ледь тебе впізнає!
Зараз перевіримо, промовив і попрямував до дверей.
Через хвилину повернувся, тримаючи доньку за руку. Це була десятирічна дівчинка, яка щойно перейшла до четвертого класу. Вона міцно трималася за батька й радісно усміхалася.
І навіщо ти її привів? Щоб і вона участь у скандалі брала? зло кинула Надія.
Чоловік сів за стіл і посадив доню на коліна.
Ірусю, донечко, можна тобі декілька питань задати, золота?
Звісно! дівчинка світилася від батькової уваги.
Але обіцяй відповідати чесно. Говоритиму з тобою як із дорослою.
Як із дядями в офісі?
Саме так.
Дівчинка кивнула, очікування аж світилися в її очах.
Скажи, мама тебе ображає? За останній тиждень била тебе?
Мала зніяковіла, погляд відвела, пальцями перебираючи поділ сукні.
Ти зовсім здурів? закричала Надія. Відчепись від дитини!
Помовч, Надіє, я з дочкою розмовляю, жорстко відрізав Олексій. Не бійся, Іруся, ти ж обіцяла чесно все казати.
Дівчинка з явними слізьми на очах обійняла батька й прошепотіла йому в груди:
Била три рази! Спочатку за трійку, тоді за пролитий компот І ще раз за те, що накричала на дядю Артема. Вона з ним цілувалась, поки ти був у відрядженні…
Не плач, ріднесенька! Олексій погладив доню по голові. Я ж з тобою, більше мама не скривдить.
Бреше вона! перебила Надія, Я й пальцем дитину не чіпала…
Квартиру й автівку, значить, хочеш для «блага дитини»? єхидно усміхнувся батько. Ірусю, ще одне питання можна?
Добре…
Доню, якби ти могла обирати, з ким би залишилась: зі мною чи з мамою?
Дівчинка мовчала, дивлячись то на тата, то на маму, а Надія явно намагалася перетягти донечку до себе:
Ти ж обіцяєш, більше не поїдеш надовго?
Обіцяю! твердо відповів чоловік.
Тоді я з тобою хочу жити, татку.
Ну ти й… закричала Надія, спробувала замахнутись, але Олексій міцно обняв доньку, закривши собою. Артем і досі ніяк не втручався.
Все, Надіє, розмова закінчена. Більше ти її не побачиш, спокійно мовив Олексій, і пішов з дитиною до дитячої.
Через кілька хвилин Олексій допоміг доньці скласти речі. Його сумка з поїздки була вже зібрана. Вони вирушили у готель на іншому кінці Львова, який він завжди бронював по роботі.
За пару місяців був суд. Враховуючи, що у Надії та її нового чоловіка ні постійної роботи, ні житла, ні належних умов для виховання дитини, суддя залишив Ірусю з батьком. Та й сама дівчинка захотіла жити тільки з татом.
Квартиру, як і планувалося, поділили, свою частку Олексій продав. З матірю доньці дозволяли бачитися на вихідних, але жила вона вже з ним у новій квартирі. Олексій докорінно змінив графік тепер жодних відряджень на три місяці А Ірусю стало щодень більше посмішок, і це було дорожче за будь-які гроші й роботу.
