Ви́йшов із авто й ніжно попрощався з коханкою, перш ніж рушити додому. Підійшовши до підїзду, на мить зупинився, роздумуючи, як розповісти дружині правду. Піднявся сходами, відчинив двері.
Привіт, сказав Богдан. Ти вдома, Соломіє?
Так, відповіла дружина байдуже. Привіт. Можна вже смажити котлети?
Богдан пообіцяв собі діяти рішуче впевнено та твердо, як і належить чоловікові! Настав час закінчити подвійне життя, поки поцілунки коханки ще палали, поки його знову не поглинула рутина буденності.
Соломіє, Богдан прочистив горло, мені треба сказати: нам час розійтися.
Соломія сприйняла це дивно спокійно. Вона завжди була міцною, тому Богдан жартома називав її «Соломія-Крига».
Серйозно? спитала вона з порогу кухні. Тоді, мабуть, котлети смажити не варто?
Як знаєш, відповів Богдан. Хочеш смаж, не хочеш не треба. Я йду. У мене інша.
Після такого більшість дружин щось би кинула в чоловіка. Але Соломія була не з більшості.
Ну звісно, твої вічні примхи, промовила вона. Приніс мої чоботи з ремонту?
Ні, Богдан зніяковів. Якщо це так важливо, можу зараз же їх забрати!
Ох, Богдане, зітхнула Соломія. Пошлеш дурня за чоботами отримаєш старі назад.
Богдан образився. Все йшло не так, як він уявляв. Жодних емоцій! Та чого чекати від дружини, яку він сам прозвав Кригою?
Соломіє, ти мене взагалі чуєш? скрикнув він. Я йду! Житиму з іншою, а ти тільки про чоботи!
Гаразд, відповіла вона. На відміну від мене, тобі нічого не заважає. Твої чоботи не в майстерні. Тобі нікуди не потрібно повертатися.
Вони прожили разом багато років, але Богдан так і не навчився розрізняти, чи говорить вона серйозно, чи з іронією. Колись він закохався в Соломію через її лагідність, вміння уникати сварки та стислість у словах. До того ж, її вміння готувати та врода теж зіграли роль.
Соломія була міцною, вірною та холодною, як якір. Але тепер Богдан кохав іншу. Заборонену, палку, солодку пристрасть! Час поставити крапку й піти до нового життя.
Соломіє, дякую за все, але я йду. Я кохаю іншу, не тебе.
Ось це новина! скрикнула вона. Ти мене не кохаєш? Як несподівано! Моя мати любила сусіда, батько доміно та вино. І що? Подивись, ким я стала.
Богдан знав, що сперечатися з Соломією марно. Кожне її слово було важким. Його рішучість згасла, і він не хотів влаштовувати сцену.
Ти чудова, Соломіє, сказав Богдан зі зне
