Що ти на мене так дивишся? усміхнулася Одарка. Степан просто захотів довести, що він справжній чоловік. Оце й усе.
Що ви таке кажете? спитала Аліна, розгублена.
Чисту правду, дитино, відповіла колишня дружина Степана.
Я нічого не розумію сумно мовивала Аліна.
А! Ось і Степан він тобі все пояснить, кивнула Одарка, вказуючи кудись удалеч.
Матуся виховувала Аліну, ніби крихку квітку в саду.
Її мати, Ганна Петрівна, була жорстка, керувала власною лісопильною в Дніпрі залізною рукою.
У розмові з донечкою вона ставала іншою: голос став тихим, заспокійливим, а очі випромінювали ласку.
Так виросла Аліна ніжна, крихка, довірчива.
Вона ніколи не знала горя, ходила в звичайну школу і музичну школу, з радістю вивчала фортепіано.
Велика співачка з неї не вийшла, але вона стала чудовою викладачкою.
Залишилось лише вийти заміж, і одразу зявився жених симпатичний Вадим.
Він догоджував її, витрачаючи свою скромну зарплату водія.
Слова його були ніжні, погляди теплі.
Лише мамі він не сподобався.
Бездельник і дурень! оголосила Ганна Петрівна.
Мамусю, я його кохаю, в її синьо-голубих очах зявилися сльози.
Добредобре, кивнула мати, тільки живи зі мною!
У їхній простій трьохкімнатній квартирі було місце для всіх, а новий чоловік не мав нічого проти спільного життя з тещою, яка більшу частину дня була на роботі.
У Вадима нічого не залишалось за спиною.
Дбайливий і ніжний Вадим після весілля показав справжнє обличчя: пив, розхитувався, почав кричати на молоду дружину.
У присутності тещі він ще намагався виглядати пристойно, але і це було на межі.
Аліна відмовлялась бачити недоліки чоловіка.
Через девять місяців після весілля вона народила сина Левка і раділа, що в них справжня сімя.
Хлопчик розвивався повільно, потребував багато уваги, і Вадим почав ще більше дратуватись.
Вона терпіла і сподівалась на краще.
Терпіння закінчилося, коли раптово померла мати, встигнувши лише рік радитися з онуком.
Похорон здійснив давній друг Ганни Петрівни, Юрій Сергійович.
В ті дні Вадим не зявлявся вдома, а коли зявився, в прихожій його чекали валізи.
Він погрожував судом і діленням майна, а Аліна мовчки відкидала всі його крики.
Дякуючи Юрію Сергійовичу, майже колишнє подружжя викинуло Вадима за поріг. Юрист з великим досвідом не дозволив жодного розподілу майна.
Відтоді вони з сином Вадим більше не бачили.
Керувати лісопильною Аліна не могла цим зайнялися спеціально навчені працівники, найняті тим же Юрієм.
Тож зменшена сімя не потребувала нічого.
Важко було пережити втрату матері й розлучення, бо у неї не було ні подруг, ні родичів.
Єдиний її спокус син, дуже потребуючий турботи, і вона зосередилась на ньому.
У той день вони з пятирічним Левком вийшли з дитячої поліклініки, намагаючись сховатися від дощу під великим парасолем.
Чекати негоду в будівлі було марно машин так і не зявлялось, а таксі не викликали (великий попит).
Тоді вони ризикнули.
Сідай швидше! тільки пройшовши двадцять кроків, біля них різко зупинився автомобіль, водій, нахилившись через сидіння, відкрив задні двері. Заходьте, бо стоянка заборонена!
Аліна не подумала про небезпеку, бо впізнала водія зустрічалися в коридорах поліклініки, коли він приводив свого сина того ж віку, що й Левко.
Дякую! щиро подякувала вона Степану після поїздки (по дорозі вони познайомились).
Будь ласка! задорно усміхнувся той. А номер телефону?
Вона відразу напружилась.
Вибачте, я з одруженими чоловіками не зустрічаюсь, сказавши це, вона разом з сином рушила до підїзду.
Аліна і не думала, що знову зустрінеться так швидко, а наступного дня Степан стояв у дворі.
Я не одружений, простягнув вона доказ свідоцтво про розведення, отримане місяць тому.
Чи втомилася вона від самотності? Чи Степан був занадто веселий і турботливий? Чому його так полюбив Левко?
Вони почали бачитися майже щодня, і Аліна все більше закохувалась.
Через місяць він зробив їй пропозицію, і вона не здивувалась.
Син став вирішальним фактором: хлопчик обожнював Степана і ще до весілля називав його «тато».
Тато не заперечував, а вона лише раділа.
Після реєстрації шлюбу Степан запропонував усиновити Левка.
Завжди мріяв про двох синів, сказав він, потім трохи замислився.
Аліна погладила його по плечу з розумінням. Вона знала, що колишня дружина, знайшовши заміжного багатого, не дозволяла Степану бачитися з сином, і він це сильно болісно відчував.
Так за три місяці знайомства вони стали справжньою родиною.
Єдине, що Аліна приховала від чоловіка, своє реальне фінансове становище.
Лісопилня була невелика, прибуток ділився між трьома партнерами, але гроші все ж надходили. Вона відкладає їх на освіту сина, на квартиру, і все інше лише для нього.
Про це не треба було нікого знати. Юрій Сергійович навчив її, хоча вже давно живе «на старості» на берегах Чорного моря.
Якщо Степан щось підозрював, він нічого не виявляв.
Проте ідилія тривала менше року. Чоловік став менш дбайливим, частіше приходив додому роздратованим.
Не звертай уваги, просто начальство нервує, спочатку казав він.
А не можеш перейти на інший завод? переживала вона. Ти ж електромонтер.
Розберуся.
Потім Степан перестав вибачатися мовчав або ще гірше гнівно ричав.
Левка не торкався, але явно дратувало хлопчика.
Аліна вже не знала, що думати, коли все розкривалося саме по собі.
У парку, прогулюючись удвох з сином, чекали, що Степан приєднається і вони підуть за мороженим.
Зря ти погодилась на усиновлення, раптом прозвучав незнайомий, трохи насмішливий жіночий голос. Хлопець буде страждати.
Вона різко повернулася. На лавці поруч сиділа елегантна шатенка в яскравооранжевому пальті.
Ми знайомі? здивувалась Аліна.
Ні. Але це легко виправити, з посмішкою відповіла незнайома. Я Одарка. Бувша дружина Степана. Тимчасовобувша
Аліна мовчки дивилась на неї. На щастя, Левко грав на майданчику підалік, нічого не чуючи.
Що ти на мене так дивишся? усміхнулася Одарка. Степан просто захотів довести, що він справжній чоловік. Оце й усе.
Що ви таке кажете? спитала Аліна.
Чисту правду, дитино, відповіла колишня дружина.
Вона була старша за Аліну на пять років, але дивилась зверхньо і з великою снисхідливістю.
Я нічого не розумію сумно сказала Аліна.
А! Ось і Степан він тобі все пояснить, кивнула Одарка, вказуючи кудись удалеч.
Степан підбіг, тривожно озирнувшись на обох жінок.
Степан, поясни дівчинці, що к чему, Одарка повільно піднялася, погладивши колишнього чоловіка по голові, і пішла до виходу з парку. Чекаємо! крикнула вона, не повертаючись.
Що ти на мене так дивишся? тепер вже чоловік задав це питання Аліни, збентеженої після останніх подій. Не знаю, що Одарка тобі наговорила, та й так, я одружився на тобі назло їй.
Степан мовчав, збираючи сили.
Досить вона мене доводить! Якщо щось: «Навіщо ти потрібен?!» Мов, ніби вона мене лише терпить, а син у мене один.
А потім вона почала підштовхувати мене до того багатого Максима. Я не витримав подав на розлучення.
Навіщо усиновлювати Левка? важко виговорила Аліна.
Щоб усе було чітко. Нова дружина, новий син і все у мене в шоколаді! вигукнув Степан. Я тебе навіть у поліклініці помітив одразу зрозумів, що підходиш
На роль дружинилохотя? криваво усміхнулась вона.
Чоловік мовчав.
І що тепер? Аліна навіть не знала, навіщо питає, усе вже було ясно.
Не знаю, пробурмотів Степан. Я, здається, вже до вас звик.
Він швидко «зузнав». У хаті не спав, а вранці, відвівши сина до садка, Аліна повернулася в квартиру, де не було ні речей чоловіка, ні самого Степана.
Вона важко зітхнула і набрала номер Юрія Сергійовича. Їй знову потрібна була допомога адвоката.
