**Каяття прийшло**
Оксана була творчою людиною з вигадкою та фантазією. Що б не бралася робити, завжди виходило цікаво й гарно. А ще вона була доброю, тихою, скромною, але найголовніше незамінною. Працювала в сільській школі, вчила молодші класи.
Діти, батьки й навіть колеги любили її. Якщо хтось із вчителів захворював, вона завжди підміняла, навіть удруге зміну, але виходила.
Оксано Петрівно, у мене задача не виходить, казав її учень Андрійко.
А ти хоч трохи подумав над нею? питала вона, знаючи, що хлопець не любив міркувати, а шукав, де б списати.
Терпляче пояснювала, доки він не розумів, а коли доходило раділа.
Ой, та це ж легко!
Оксана виросла в дитячому будинку, потім вступила до педучилища. Її підкинули на поріг ще немовлям, імя дала медсестра їй воно подобалося, а по батькові придумали перше, що спало на думку. Як і всі вихованці, Оксана навчилася терпіти й мовчки зносити образу. А кому скаржитися?
Батьківської ласки вона не знала, але мріяла про власну родину, дітей. Вірила, що віддасть всю нероздану любов чоловікові та дітям. Уявляла, як зустріне того єдиного, і вони житимуть один для одного.
Та доля склалася інакше вона вийшла заміж за Василя, місцевого водія вантажівки. Він помітив молоду вчительку, а їй так хотілося влаштувати своє гніздечко, відчути хоч крихту жіночого щастя. Одного разу він зупинив її.
Оксано, давно за тобою спостерігаю господарна дівка. Виходи за мене. Не вмію я залицятися, квіти дарувати, я чоловік прямий. Правда, старший за тебе, та й біда. Зате хата в мене добра. Батьків поховав рано, от і живу сам. Хочу до хати господиню привести, серйозно сказав Василь.
Звичайно, Оксана, як і всі жінки, мріяла про романтику: уявлення, як коханий стане на коліно, подарує перстень, зробить пропозицію. А тут усе просто приходь та живи.
Що ж, Ваську, приймаю твою пропозицію, відповіла вона. Незабаром відбулося скромне весілля, і вона вже жила в його хаті.
Перед весіллям деякі намагалися її відмовити.
Оксано, подумай добре, Василь не твій чоловік. Ти тонкої вдачі, творча людина, а він звичайний мужик. Ви різні.
Як памятали селяни, Василь завжди був замкнутим. Та працював старанно, і начальство хвалило. Однак жив собі на умі, товариським не був. Оксана йому сподобалася, бо була вродливою дівчиною статною, з довгою косою. Вміла закрутити її навколо голови, як у старовину, а йому це подобалось. Очі зеленкуваті, тиха й мовчазна. Саме таку дружину він і хотів.
Оксана з перших днів показала себе вмілою господинею. Встигала все: і прибрати, і смачно зварити, і двір тримати в чистоті. Чоловік помічав, що дружина трохи дивакувата: інчи
