Було це на білому світі, коли три жінки зупинилися біля прилавку з яблуками на київському ринку.
Перша покрутила головою:
— Гляньте лише, які крихітні й пом’яті… А ціна — як за цінний мед! Нічого гарного тепер не купиш. Все до краю котиться.
Друга подивилась із теплом у очах:
— А мені здається, цей рік видався щедрим. Дощі часто йшли, але яблука — хоч і не з виставки, зате солодкі. Видно, що доглядали їх із серцем.
Третя ж просто відкрила свій гаманець:
— Мій хлопчик хворіє, а він так любить печені яблука. Йому все одно, чи вони рівні, чи ні. Головне — щоб дістались із щирістю.
Люди дивляться на життя із свого віконця.
Одним бачиться лише недосконалість.
Іншим — важка праця, заслуговуюча поваги.
А третім — проста можливість подарувати близькій людині трохи радості.
Перш ніж осудити — запитай, чи дійсно твоє серце знає всю правду.
