Гаразд? Хто тебе запрошував, чесно кажучи? Краще б грошей підкинула, холодно відповіла тітка.
Приїхала? Хто тебе кликав? Грошей би дала, буркнула тітка Марія.
Соломія зморщилась від назойливого дзвінка, що розірвав її сон. Вона втупилася в екран телефону двоюрідна сестра, з якою не спілкувалася більше двох років, дзвонила.
Спиш? Щаслива, а я плакатиму до ранку…
Так, сплю, скривилася Соломія, пів на третю ж.
Якщо так міцно спиш, то ще нічого не знаєш? загадково продовжила сестра.
Ярино, до діла, зітхнула Соломія. Ранок рано починається.
Виспишся потім. У нас лихо в родині! оголосила сестра, ніби це була провина Соломії.
Що трапилося? спитала вона, серце стиснулось чи не з матірю щось?
Дядько Тарас помер сьогодні, захлипала Ярина. Раптово. Тітка Марія в шоці. Грошей нема. Збираємо на допомогу. Завтра їдемо з братом у село. Ти з нами?
Ні, не зможу. Приїду тільки на поминки.
Тоді перекажи гроші, наполігла Ярина, ми тітці віддамо. Шість тисяч гривень.
Соломія переказала кошти через телефон і знову заснула. Вона не сильно сумувала з батькової родиною давно не спілкувалась. Після його смерті вони відвернулись, мовляв, тепер вони їй не рідня. Але бути осторонь здалося нечемно, тому вона допомогла.
Після переказу ніхто їй не зателефонував. Ярина одразу забула про існування сестри. Соломія намагалася дізнатись дату поминок, але та не піднімала трубку. Насилу через знайомих вона дізналась і приїхала попрощатись.
Тітка Марія зустріла її незадоволеним поглядом мовляв, сама Соломія більше заважала, ніж смерть чоловіка.
Приїхала Хто тебе кличХто тебе просив? Краще б гроші надіслала, буркнула тітка.
