Раннє літо виявилося теплим і тихим у селі, що розкинулося вздовж лісу над річкою. Чути ревіння корів, залишилося їх у селі зовсім небагато, тільки десь-колись ледачий гавкіт собак. Далеко над лісом за річкою збиралися темні хмари.
Оксана любила вставати рано влітку, подобалася їй ця тиха пора, хоч вона не мала великого господарства лише кілька курей та миролюбивий пес Бурко у дворі. Жила сама у хаті, що дісталася їй від матері. Мати померла давно, майже десять років тому.
Оксана, струнка жінка років тридцяти, стояла біля криниці й з натугою крутила ворот із повним відерком води. Піднявши два важкі відра, вона пішла стежкою до своєї хати.
### Нещастя і переживання
Оксана була заміжня за Дмитром лише півроку. Високий і здоровий, він працював лісником у цих краях. Був грізою для браконьєрів, що наживалися на місцевій природі. Але одного дня він не повернувся з лісу. Знайшли його мертвим хтось убив. Слідство тривало довго, але винних так і не знайшли. Дмитра поховали.
З тих пір Оксана жила сама. До неї сваталися навіть із сусіднього села, але вона не хотіла одружуватися без кохання. Хоча їй подобався Гнат, місцевий механік схожий на Дмитра: такий же міцний, спокійний і ненав’язливий. Вона часто ловила його теплий погляд і одразу опускала очі.
Після похорону чоловіка Оксана довго сумувала.
Шкода, що не народила від Дмитра дитини. Зараз би його частка була поруч. Не судилося такого щастя
### Синок фермера
У селі жив Грицько зухвалий, грубий, часто п’яний. Він чатував біля хати, коли Оксана поверталася з роботи. Якось навіть спробував її обняти, але вона одштовхнула його, схопила лопату і пригрозила:
Якщо наблизишся, так і розколю тобі голову!
Грицько злякався її погляду й пішов.
Він жив із батьком-фермером, у якого були гроші. Жінку той поховав ще роки тому, і люди шепотіли, що він «звів її зі світу». Грицько пішов у батька характером, але працювати не хотів.
Місцеві дівчата його боялися. Одного разу він жорстоко побив парня, що заступився за свою дівчину. Приїхав міліціонер, справу зам’яли за «штраф» звичайну хабар. Ніхто не хотів сваритися з багатим фермером.
Але одного разу вночі село збудилося від пожежі. Горів великий будинок Грицькового батька. Скотину хтось вивів, але сам фермер згорів всередині. Слідство списало все на несправну проводку. Грицько тієї ночі ночував не вдома.
### Непроханий гість
Минув час. Одного ранку Оксана піднялася на ґанок і побачила, що двері в хату відчинені.
Напевно, не зачинила, коли виходила, подумала вона.
У сінях теж було відчинено. Обережно переступивши поріг, вона відчула запах горілки й тютюну. На ліжку у кутку спав чоловік. Вона ледь не вкричала, але впізнала Грицька.
Слава Богу, не злодій промовила вона й сильно штовхнула його.
Звідки ти тут?! Геть із мого дому! голосно сказала вона.
Грицько прокинувся:
А де ти швендяла так рано?
Я тобі нічого не винна! Геть звідси!
Не кричи, хлопця розбудиш, кивнув він у бік кімнатки.
Оксана заглянула за занавіску й побачила маленьку постать, що спала, згорнувшись.
Хлопець твій? здивовано запитала вона.
Так, син. Його мати померла.
Хлопчик прокинувся й попросив пити. Оксана змінилася в обличчі, повела його на кухню, напоїла й уклала назад.
Ми можемо переночувати кілька днів? буркнув Грицько.
Ні!
Тоді встану на коліна
Вона погодилася. Лише заради дитини.
### Йогорець
Хлопчика звали Йогорець. Він був тихим і замкненим, усміхався лише, коли грав із Бурком. Грицько не пянився, навіть допомагав колов дрова, носив воду.
Але одного дня Оксана повернулася додому й побачила розгром. Гроші, шуба, речі все зникло.
Тітонько, не плач, сказав Йогорець. Це зробив батько. Він більше не повернеться. Тепер я твій, так?
Так, Йогорку. Тепер ти мій синок.
### Нове життя
Міліціонер допоміг з опікою. Йогорець став сином Оксани, а вона щасливою матірю.
Одного дня до них завітав Гнат.
Оксано, годі нам у товкачки грати. Давай жити разом. Я хочу бути батьком Йогорцеві.
Вона посміхнулася й погодилася.
Незабаром у них була весілля. А через рік народився ще один син.
Грицько десь зник, і ніхто про нього не згадував.
Так Оксана знайшла щастя у материнстві й справжньому коханні.
