Уже кілька разів Аліна помічала, як її чоловік Тарас тримається за лівий бік, де серце. Наче непомітно, гладить і відпускає, озираючись, чи не бачить дружина. А вона вже не раз питала:
Що, знову болить, Тарасе? Треба до лікаря в райцентрі звернутися.
Пройде, буває, зараз відпустить, завжди однаково відповідав він.
Девятий рік жили разом Аліна з Тарасом у селі, куди приїхали після інституту. Він закінчив сільськогосподарський, вона педагогічний. Але Аліна не працювала, бо Тарас любив господарство: дві корови, вівці, порося, кури та качки. Всіх треба году на год, а він працював агрономом.
Аліну з тринадтцяти років виховувала бабушка батьки загинули в пітопі, а вона тієї ночі ночувала в бабусі. Тарас був із цього села. Але через три роки після весілля в його бабусі стався інфаркт, а ще через два не стало матері.
Так і залишилися вони вдвох. Усе було добре, тільки дітей не було. Обидва чекали, Аліна навіть плакала вночі, молила Бога дати їм дитину. Та почекали дарем.
Вранці Тарас поснідав і збився на роботу, але знову схопився за серце. Не встигли дружина підбігти, як він упав серце зупинилося. Швидко приїхала «швидка», але було вже пізно.
Після похорону Аліна довго плакала:
У тридцять років зрада одна. Що я зробила Боже? Чого Ти мене так покарав? Усі забрав
Вранці доїла корову й ридала:
Нащо мені це господарство? Роблю через силу, бо шкода тварини. Господи, як же важко
Та почула її сусідка Наталка, яка працювала завучем у школі.
Аліно, продавай худобу, нащо тобі? Усе одно сама не впочиваєш. У сусідньому селі вчителька молодіх класів поїхала. Приходь до нас.
Дякую, Наталко
До вересія Аліна розпродала худобу й почала працювати в школі. Дітям сподобаювася їх, Аліна Михнілна, добра й лагідна.
Однієї ночі вона прокинулася від стуку. Відчинила на порозі стояв Михайло, сусід, що іноді підробляв плотником.
Моя Галина померла, тихо сказав він. Вчора пили вона пішла й замерзла.
Хоронили всім селом. Михайло пропивав тиждень, а потім прийшов до Аліни:
Сьогодні девятий день. Поминаємо?
Вона дивуючися відчинила.
Ти ж у мене навіть не пила
Але я знаю, що твоїх дітей забрали.
Він показав зімяте фото дві дівочки з його очима. Серце Аліни стиснулося.
Давай одружимося, вона раптом сказала. Я їх візьму. У мене буде штамп, а ти живи як знаєш.
Усі в селі крутили пальцем біля віска, але Аліна не зважала. Вона забирала дівчат із інтернату, коли Михайло побачив їх заплакав.
Тату! кинулися до нього доньки. Ти такий брудний
З того пожежі Михайло закрутився. Одного дня підхопив у Аліни візок з гною:
Навіщо сама?
Потім пішов додому, схопився за голову.
Як я живу? Чува жінка моїх дітей виховує, а я
Відмовився від горілки, прогнав дружків. А через тихні дні прийшов до Аліни виголиний, унісітий.
Аліно, давай жити як сімя.
Він влаштувався водієм, а через рік у них народився син.
Тепер у нас повнота сімя, казав Михайло, крутячи у повітрі старшу доньку.
Так біль і самотність перетворилися на щастя. Бо коли серце відкривається добру, воно знаходить свій шлях.
