**Щоденниковий запис**
Сьогодні була у лікаря Все погано. Якщо негайно не розпочати лікування, то довго я не витягну. Потрібні гроші операція складна, хімія, ліки. Звідки їх взяти?
Нічого, кохана, все буде добре! Микола міцно стиснув мою руку. Ми щось придумаєм.
Треба сказати мамі Хвилююсь за її серце, розхвилюється. Та й мовчати не можу вона все одно здогадається. Краще підготувати.
Я Оленка не могла повірити, що це сталося саме зі мною. Ще ж молода, сорока немає. Жити б і жити, а тут така хвороба.
Дякувати Богові, що я не сама: Микола поруч, і його син Вітя, який став для мене рідним. Своїх дітей доля не дала, через це перший чоловік і пішов. Є ще мама, сестра, племінник. Нічого, я впораюсь, а вони підтримають.
Микола сам виховував сина. Дружина подала на розлучення, коли Віті виповнилося два роки, і з тих пір нічого про неї не чули.
Ми познайомились у парку. Я вигулювала собаку, а він грався з сином. Заговорились, потім почали зустрічатись. З ним було тепло і спокійно, і я з радістю вийшла за нього.
Спершу жили в моїй хрущовці, яку залишила бабуся. Потім продали її й купили більшу тісно було втрьох. Були плани, а тепер усе пішло шкереберть.
Не відкладаючи, я приїхала до мами з тортом.
Мам, тільки не хвилюйся У мене виявили рак. Якщо не лікуватись, то Ти ж розумієш. Тепер з Миколою думаємо, де взяти гроші.
Ой, Оленко, та як же так?! Нічого ж не боліло, завжди була міцна й здорова, не то що Тетянка Її з дитинства по лікарнях возили. Отаке лихо
Я цього й боялась маминої реакції, істерик. Але що поробиш? Краще сказати одразу.
А я й допомогти не зможу Усі гроші віддала Танчиному синові на нову машину. Побалувала онука він так давно мріяв. У тебе ж дітей нема, от я й допомагаю їм. Один же онук
Є, звісно, вклад у банку, але знімати не можу відсотки втрачу. Батько перед смертю наказав тримати там гроші, щоб додаток до пенсії був.
Та я й не прошу нічого. Просто сказала.
Микола продав машину. Цього вистачило на перший етап. Мені зробили операцію, але попереду було ще лікування, від якого залежало життя.
Ох, доню, виглядаєш погано! Що лікарі кажуть?
Побачимо, мамо Сподіваюсь на краще, я ж оптимістка. А Таня чомусь не приходить
Вона з чоловіком у Туреччині відпочиває, але передає привіт.
Ну, хоч на цьому дякую. Як дізналась про хворобу так і віддалилась. Подзвонила пару разів і все. Ну і бог із нею
Мені було боляче через поведінку сестри. Жодної підтримки. Хоч би тепле слово
Миколо, лікар сказав є ліки, але дуже дорогі. Де взяти стільки грошей?
Оленко, не переймайся! Я знайду! Я твій чоловік, памятаєш? Вітя теж дуже сумує. Ми обидва тебе любимо!
Мені стало тепло на душі. Яке щастя, що вони у мене є
Тоді я згадала про мамин вклад і вирішила попросити.
Мам, мені дуже потрібні гроші на ліки. Чи не могла б ти позичити? Ми повернемо
Позичити? Хіба рідній дитині позичають? Я б і так дала, але Доню, давай чесно. Шанси невеликі. Я говорила з твоїм лікарем. Де гарантія, що ліки допоможуть?
Все зрозуміло. Не треба.
Коли мама вийшла, я заплакала. Ось тобі й рідна мати
Люба, я знайшов гроші! Мої батьки продали дачу й віддали все на твоє лікування! Вони тебе люблять і вірять, що ти одужаєш!
Мені стиснуло серце від вдячності до цих людей. Чужих, по суті А ось як допомагають.
Лікування почалось, але мені стало гірше.
Доню, слухай уважно Лікування не допомагає. Я вивчила інформацію. Жити тобі залишилось недовго, як би лікарі не віщували. Їм вигідно тримати тебе, щоб гроші витягувати.
Ось що я думаю Коли тебе не стане, квартира відійде Миколі. Але ж більша частина грошей твої, від продажу бабусиної хати. Він лише трохи доложив.
Виходить, чужий чоловік забере все? Це нечесно. Але ж у тебе є племінник, Андрійко рідна кров. Йому б квартира знадобилась Може, підпишеш дарчу на нього?
Я дивилась на маму в шоці. Хто це говорить? Невже вона справді чекає моєї смерті?
Рідна кров? А де ви були, коли мені допомога потрібна? Ти за відсотки переживала, сестра на пляжі, а тепер, коли я ще жива, вже квартиру ділимо?
А батьки Миколи, чужі люди, дачу продали без вагань. Ось хто справді рідна кров. Іди, мамо
Вона важко зітхнула й вийшла. Ніби не розуміла, що сказала поганого
З часом мені стало краще. Ліки допомогли. Микола готовий був носити мене на руках від щастя.
Я підписала дарчу на чоловіка, щоб рідні не відсудили квартиру. Про це сказала мамі.
Ну дякую, доню! Чужий чоловік дорожчий за рідних! Таня в шоці буде!
Але мені вже було ба
