Мамо, я одружуюсь з Олесею. За три місяці у нас буде дитина, спокійно повідомив мені син.
Я не була дуже здивована, адже з Олесею він мене вже познайомив. Тривожило одне майбутній невістці ще й вісімнадцяти нема. І синові служити в армії обом ще самі молоко на губах не висохло, а вже їм весілля, дитину подавай.
Довго для Олесі шукали весільну сукню вже сьомий місяць вагітності давався взнаки. Нарешті відгуляли весілля в Чернівцях, і молодята оселилися в Олесиних батьків. Та син щотижня приїздив до мене додому у Коломию. Закривався у своїй кімнаті й просив не турбувати. Мене це, як матір, дуже непокоїло.
Телефоную Олесі.
У вас все гаразд із Богданом?
Звісно, а що? невістка спокійна, мов удав.
Олесю, а ти знаєш, де зараз твій чоловік? стараюсь докопатися до суті.
Ганно Василівно, займайтеся своїми справами. Ми якось і без вас розберемося, пролунало у відповідь, і це було не перше хамство.
Даруй, що потурбувала, видихаю й кладу слухавку.
Я людина стримана й добра, тож не втручалась у їхнє сімейне життя. Собі варитеся в своєму борщі, не буду ставати поперек дороги.
Невдовзі Олеся народила дівчинку Даринку. Це імя мені аж ніяк не подобалося називала онуку по-своєму Дусею.
Богдана призвали до війська, служити далеко, аж під Львовом. Я всі ті два роки регулярно провідувала Дусю, коли приходила до Олесі відзначала, як гарнішає моя невістка. Красуня, аж занадто! Я непокоїлася університет, студентське середовище, стільки спокус. Думала: не втримає Богдан таку жінку.
Здається, свекруха я для Олесі була небажаною гостею. Тільки прийду вона подихне важко, швидко суне мені коляску з Дусею і відсилає надвір. Погляду її достатньо було, щоб мене образити. І так щоразу неприязнь відчутна. Олеся знала собі ціну, а мені сварок не хотілося чим швидше піти з того дому, тим краще.
Служба Богдана минула, повернувся він до родини, і дивився в дітей все добре, мирно, по-людськи, Дуся підростає, Олеся господиня мені на душі полегшало. Так у тому родинному затишку минуло пятнадцять років
Аж тут Олесю, наче підмінили. Зявилися залицяльники і не один, а багато. Вона навіть це не приховувала. Богдан три роки терпів все, бо дуже любив її та страждав.
А Олеся тільки знущалася над чоловіком я була в шоці від її поведінки, але ніколи не заводила з нею розмову про мораль. Правду кажучи, я її побоювалася гляне так, що хоч зі шкіри лізь.
Сину, що у вас з Олесею? Розлад? Через кого?
Не турбуйся, мамо, все владнається, спокійно відповідав Богдан.
Здавалося, він відчуває вину й тому терпить. Зрештою, вирішила я таки поговорити з Олесею.
Олесю, можна тебе дещо спитати?
Ви краще питайте свого сина, чим і ким він займається у своїй фірмі! Моя тітка там працює і все мені докладно розказала ваш син мені зраджує! Він сам перший почав! кричить Олеся.
Господи, навіщо я туди полізла? Нічого Богдану не сказала будь що буде, всім не догодиш.
Невдовзі вони розійшлися. Дуся залишилася з матірю. Богдан почав все життя міняти дівчат, наче рукавички: блондинки, брюнетки, руденькі Не був самотнім ні дня.
Олеся ж одразу вийшла заміж вдруге, про це сказав мені сам син, навіть заплакав. Олеся тепер турботлива дружина.
Наступна обраниця Богдана Ярина. Невеличка на зріст, моторна, хватка жіночка. Богдану тоді вже тридцять пять, Ярині сорок. Він переміг коханням, став для неї ковриком біля ніг. Вона швидко заволоділа і душею, і тілом Богдана.
Відразу окреслила умови: тільки офіційний шлюб; квартира для її дочки; повне утримання для Ярини.
Богдан скоро розчинився в цій жінці. Ярина, на відміну від Олесі, намагалася стати мені подругою, кликала на імя, рівнялася до мене. Але мене таке панібратство дратувало. Подарунки, куплені нею за гроші сина, лежать у шафі душа не лежить.
І посміхається Ярина натягнуто, і каже нещиро, та й не любить Богдана, як мені здається. Одним словом, лукава. Знайшла собі мішок з грошима в особі мого сина й не має турбот щоразу нові вимоги, капризи. А Олеся, хоч і сварилася зі мною, проте по імені та по-батькові кликала, Богдана кохала.
Ярина навіть не готує все купує у супермаркеті. Я спробувала якось сказати:
Ти б хоч супу чоловікові зварила, все сухомятку їсте
Ганнусю, не вчи діда сватати, така була відповідь.
Її подруги все на першому місці. Раз на тиждень сауна, посиденьки у кавярні, гуляння по бутіках це вся Ярина. Якщо щось не по ній одразу істерика, сльози, танці з бубном.
Їй аби «яйце в рукавичці подати». Не розумію, як таку дружину можна витримати. Думаю, що знайомство Богдана з Яриною було дурною помилкою.
Все частіше згадую господарську Олесю. Є з чим порівняти: її заливна риба, голубці, тістечка Навіщо Богдан порушив родинну ідилію з першою дружиною? Сам винен таку жінку не втримати. Радий, що Дуся мене не забуває, тішить подаруночками.
Олеся для мене так і залишилася рідною невісткою, хоч і колишньою. Справжню цінність дізнаєшся лише, коли втратиш. Ярина лише випадкова людина. Жаль мені сина. Вважаю, що в серці Богдана досі живе Олеся. Але стежка до неї вже заросла
Служба і життя навчили мене: краще стояти осторонь чужих сварок, не судити нікого, берегти своє серце від образ. І хоч не завжди до вподоби вибір дітей головне залишитися для них підтримкою, а не суддею.
