Олеся збирає речі й виходить із дому.
Куди?
Тобі що? Ти теж звільняй квартиру, вона наша з батьком. Здаватиму її. Мені гуляки тут не потрібні. Шукай собі житло.
Олеся повернулася з роботи й знову побачила, що її чоловік гуляє. Він був не сам з ним сиділи сусід Богдан та його брат Тарас, який приїхав у гості. Вони відзначали його відпустку вже третій день поспіль.
ЇЇ чоловік, Ярослав, зазвичай не пив. Рідко, по святах. Але тут зустріч з другом, компанія. Він розумів, що погано робить, але відмовити не міг.
Ти мені друг чи ні? постійно повторював Тарас.
Ярославе, проводжай їх і лягай спати. Вони ледь стоять.
Мовчи, жінко! гаркнув Тарас.
Олесю, ми вже йдемо, тихо сказав Богдан, підводячись із столу.
Як ти з моєю дружиною розмовляєш?
Заспокойся. Усі по домівках. Виходимо.
Олеся випровадила гостей, чоловіка повалила на диван і взялася за прибирання. Незабаром мала приїхати свекруха. Нехай побачить, чим її син займається!
Вона встигла все прибрати до приїзду Наталії Дмитрівни. Навіть приготувала вечерю, бо гості зїли все, що було вдома. Те, що залишилося, полетіло у смітник.
Наталіє Дмитрівно, Софійко, як я за вами сумувала!
Мамо, а в бабусі є кошеня. Воно руде. Дід каже, що воно хитра морда.
Софійко!
Дід так каже.
Мийте руки, будемо вечеряти й чаювати.
А де Ярослав? Я йому дзвонила, але він не бере слухавку.
Спить. Третій день гуляє з сусідом. З роботи приходжу виганяю, а зранку знову починається. Можна його викинути вранці без ключів. Поки цей брат до Богдана не приїхав, усе було нормально. А тепер оселилися в нас. Квартира у них спільна, а дружина Богдана не пускає гуляти маленькі діти. От і причепилися сюди.
Вони ж друзі з дитячого садка. Як ми сюди переїхали, так і знайомі. Так просто не розірвеш. Вам треба переїжджати.
Куди? Будинок ще не зданий, хоч і залишилося трохи. Треба поїхати, подивитися. Та й як його покинути?
Сам прибіжить.
Хто прибіжить? у дверях зявився Ярослав.
Ти. Хто ж ще? Вже прибіг, запах їжі привабив?
Нічого не хочу.
І добре. Олеся збирає речі й іде від тебе.
Куди?
Тобі що? Ти теж звільняй квартиру, вона наша з батьком. Здаватиму її. Мені гуляки тут не потрібні. Шукай собі житло.
Яке житло, мамо? Тарас остовпів. У нас же будинок будується!
Будинок? А ти подумай, чий він. Хто в нього вклався? Правильно Олеся й ти. Але ти вклався нашими грішми. У будинку житимуть Олеся й Софійка. Олесю, не стої, збирай свої речі й донькині.
Я вам доньку не віддам!
Ой, налякав.
Вона моя. Олеся не має до неї відношення.
А коли вона замінила їй матір, то мало? Тобі не соромно? Вона їй мати! І не смій при доньці нічого казати. Краще збирай свої речі.
Мамо, я ж твій син. А я?
І що? Завтра квартира має бути вільною. Зараз ми з дівчатами їдемо.
Куди?
Оглядати їхній будинок і підганяти будівельників. Там уже мало що залишилося. Все дороблять. Меблі заразом замовимо.
А я?
Що ти все питаєш? У тебе ж є друзі прихистять.
Ні, так не можна.
Я вже все сказала. Олесю, все зібрала? Тоді поїхали. Ключі від авто візьми.
На моїй машині?
А хочеш, щоб ми пішки пішли? Тобі за кермо не можна.
Зараз поїдемо до нас, а завтра подивимося, як там з будинком, сказала свекруха. Вихідні попереду. Провітримо, відпочинемо. А він нехай думає.
Зранку Ярослав із речами стояв біля квартири батьків. З матірю жартувати не варто. Якщо вона сказала, то так і буде.
Тобі чого?
Мамо, ти ж казала звільнити квартиру. Все, вона вільна. Я поки що до вас, а потім знайду де жити. Софійку й Олесю заберу. А де вони?
Поки що тут, але скоро поїдемо оглядати будинок.
Я їх шукав. Мамо, давай поговоримо. Я винен. Це все брати. Ну, ти ж знаєш Тараса, Богдана. Від них не відчепишся.
Ось тому ти там більше не житимеш.
Олеся й Ярослав помирилися. Вона була ображена, але йому повірила.
Все. Більше ніяких сусідів, друзів.
Дивися, інакше Софійки тобі не бачити. Донька залишиться зі мною. І син теж
Син? Син! Треба швидше доробляти будинок. Треба сказати мамі!
Не кричи, вона знає. Може, й не син, а ще донька. Термін ще малий.
Нехай буде донька чи син. Ти ж моя Олесю! Ярослав підхопив дружину й закрутив у повітрі.
Обережно. Постав мене.
Сімя переїхала до нового будинку. Братик Софійки народився одразу після новосілля.
Софійко, іди подивися на братика, сказала бабуся.
