Тайну з собою не забрала
Після закінчення педагогічного університету Марічка повернулася до рідного міста Львова дуже хотілося викладати в альма-матер, де сама колись навчалася. Ще зі шкільних років усі знали, що вона мріяла стати вчителькою, і ніхто в цьому не сумнівався.
«Наша Марічка наполеглива й цілеспрямована, обовязково досягне свого», казали про неї одноклассники й навіть педагоги.
До школи увійшла впевнена в собі молода жінка й пройшла до кабінету директорки.
Доброго дня, Ганно Михайлівно.
Доброго, підняла голову директорка й уважно поза окулярами подивилася на гостю. Чим можу допомогти?.. Ой, Марічка Романчук, чи не ти це? вона схвильовано підвелася з місця.
Я, Ганно Михайлівно, у власній особі. Обецяла ж, що повернуся викладати в нашу школу. Ось мої документи.
Я радий тобі, Марічко як твоє по батькові?.. Олекса́ндрівна? Отже, Марія Олександрівна викладачка історії. Молодець, втілила свою мрію.
Так Марічка стала вчителькою. Спочатку старшокласники випробовували її терпіння, але з часом вона заслужила їхню повагу а це вже багато про що говорить.
Незабаром вона познайомилася з Андрієм, який після інституту працював інженером на місцевому заводі. Вони зустрічалися, закохалися й одружилися. Щще на початку стосунків Андрій запропонував:
Давай одружимося, але поки що без дітей. Спочатку стабільність, а потім вже й відповідальність.
Згодна, але затягувати не будемо рік чи два. Бо яка ж родина без дитини?
Так і вирішили. Але минув уже третій рік їхнього шлюбу, коли «доброзичливці» повідомили Марічці, що її чоловік має роман на стороні. Вона, незрозуміло чому, одразу повірила Андрій був гарним і дотепним, завжди оточений друзями.
Дома розгорілася сварка, і врешті-решт Андрій зізнався у зраді, але божився, що більше такого не повториться.
Пробач, Марічко, молю тебе. Обіцяю, більше ніколи. Я прекрасно розумію, як тебе образив. Ти цього не заслужила.
Марічка була розчарована. Якийсь час вони жили, як сусіди, але з часом чоловіку вдалося повернути її довіру. Вона ніби забула про минуле принаймні Андрію так здавалося. Він тепер був ідеальним сімянином, тим більше коли дізнався про вагітність дружини. Вона поставила його перед фактом.
Андрію, у нас буде дитина. Я народжу, навіть якщо ти проти.
Ні, я не проти, одразу погодився він.
Народилася гарненька донечка Оля. Зявилися приємні клопоти, бувало, не висипалися, але в цілому життя складалося щасливо. Андрій більше не дивився на інших жінок, обожнював свою сімю.
Шли роки. Марічка, попри приховані образи, створила в домі атмосферу любові й турботи. Але зраду чоловіка вона не забула, тягнучи цю таємницю через все життя. Зі сторони їхня родина виглядала ідеальною, і багато хто їм заздрив.
Дівчатка, сьогодні їдемо до цирку! Купив квитки, оголосив Андрій дружині й доньці.
Тато, я так хочу! раділа Оля, що вже ходила до першого класу. Мамо, я вдягну своє улюблене блакитне плаття з бантом!
Яка ж ти у нас гарненька! усміхнувся батько, дивлячись, як донечка крутиться перед дзеркалом, поправляючи кучерявий каштановий локон.
Оля росла слухняною, вчилася на відмінно. Марія Олександрівна пишалася досягненнями доньки в школі. Вчителі навіть жартували:
Оля теж педагогічний обиратиме?
Та де там! Вона у нас технарь, сміялася Марічка, розбирається у фізиці та весь вільний час у гаражі з батьком біля машини проводить.
Шкільні роки пролетіли швидко, і ось Оля вже студентка політеху, навчається у Києві, додому наїздить на канікулах.
Як університетські справи? питав Андрій.
Все добре, тату, не хвилюйся.
Прожили вони у шлюбі понад двадцять років, донька виросла, але тема другої дитини між ними так і не піднімалася. Можливо, кожен думав про це потайки, але вголос ніхто не наважувався заговорити.
Коли навчання Олі підходило до кінця, вона оголосила:
Тату-мамо, після диплому ми з Ярославом одружуємось. Готуйтеся до весілля!
Батьки знали хлопця він був вихований, із гарної родини, навчався на іншому факультеті того ж університету.
Що ж, доню, це твій вибір, підтримав Андрій. Молодці, що дочекалися закінчення навчання.
Але плани змінилися через здоровя Марічки. Андрій наполягав:
Тобi треба обстежитися, ігнорувати симптоми не можна.
Добре, Андрію, якщо гіршатиме тоді… вона постійно відкладала візит до лікаря.
Допомогло лише те, що Марічку на «швидкій» забрали до лікарні. Підступна хвороба підкорила її, а сімя опинилася перед важким випробуванням. Андрій розумів, що дружиКоли через рік після смерті матері Оля та Ярослав одружилися, а зараз у них вже є маленький син, якого обожнює не лише молода сімя, а й дідусь Андрій.
